УІНП звернувся до правоохоронців у зв’язку з відновленням обеліска Червоній армії у Каховці

Наприкінці жовтня 2020 року в Каховці Херсонської області відновили обеліск на місці командного пункту Червоної армії. Пам’ятний знак пов’язаний зі встановленням радянської влади на території України, а тому порушує чинне законодавство. Український інститут національної пам’яті направив до Національної поліції України та Служби безпеки України офіційні листи щодо розслідування цього інциденту та притягнення причетних до відновлення обеліска до відповідальності.

Про це йдеться на сторінці УІНП.

 

Обеліск був встановлений у 1957 році на місці командного пункту Василя Блюхера, спостережного пункту Семена Будьонного й Климента Ворошилова. У серпні-жовтні 1920 року на так званому Каховському плацдармі велися бої між Червоною армією та "Русской армией" Петра Врангеля.

На відновленому цього року обеліску була розміщена символіка Червоної армії – червона п'ятипроменева зірка, а також встановлена меморіальна таблиця з написом: "Здесь находился командный пункт Красной Армии во время боев за Каховский плацдарм в августе 1920 г. Установлен в честь 35 летия разгрома Врангеля на Каховском плацдарме в 1955 г.". П'єдестал відновленого обеліска пофарбували у кольори "георгіївської стрічки".

За кілька днів після відновлення пам'ятного знака, за дорученням голови Херсонської ОДА Юрія Гусєва, меморіальну дошку демонтували з обеліска. Також голова Херсонської ОДА доручив розпочати службове розслідування щодо співробітників Каховської райдержадміністрації, причетних до відновлення пам'ятного знака. Проте інша символіка, як і сам обеліск, наразі залишаються у публічному просторі.

"Йдеться не лише про порушення закону, хоча сам собою цей факт уже заслуговує на увагу правоохоронців. Але також про загрозливу тенденцію, коли в регіоні, що межує з окупованим Кримом, відновлюється пам'ятний знак на честь армії, яка була опорою тоталітарного режиму Радянського Союзу, спадкоємицею якого проголошує себе Російська Федерація, що сьогодні веде проти України неоголошену війну", – зазначає голова УІНП Антон Дробович.

Ми повинні пам'ятати, що після того, як Червона армія увійшла до Криму в 1920 році – а саме цієї військової кампанії стосується обеліск у Каховці – на півострові розпочався масовий терор, жертвами якого стали щонайменше 20 тисяч людей.

Окрім того, відновлення обеліска різко контрастує з тими зусиллями, яких з початку 2020 року докладає УІНП у співпраці з владою області та міста та які спрямовані на переозначення пам'яток радянського періоду у Каховці, а саме "Легендарної тачанки".

Понад 8 місяців ведеться робота зі створення у Каховці музейного простору, який би включав "Легендарну тачанку", розкривав специфічну історію півдня України в контексті національно-визвольних змагань 1917-1921 років та водночас сприяв осмисленню злочинів радянського тоталітарного режиму.

Проте такі дії, як відновлення згаданого обеліска, відкидають нас на початковий етап і ставлять під сумнів готовність влади міста й району до справжнього опрацювання складної спадщини радянського періоду.

"Вітаємо оперативну та здорову реакцію керівництва Херсонської ОДА. Сподіваємося на повне усунення місцевою владою порушення законодавства, викликаного відновленням обеліска. В іншому разі спільна робота над створенням музейного простору довкола "Легендарної тачанки" буде істотно ускладнена", – наголосив Антон Дробович.

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".