УІНП звернувся до правоохоронців у зв’язку з відновленням обеліска Червоній армії у Каховці

Наприкінці жовтня 2020 року в Каховці Херсонської області відновили обеліск на місці командного пункту Червоної армії. Пам’ятний знак пов’язаний зі встановленням радянської влади на території України, а тому порушує чинне законодавство. Український інститут національної пам’яті направив до Національної поліції України та Служби безпеки України офіційні листи щодо розслідування цього інциденту та притягнення причетних до відновлення обеліска до відповідальності.

Про це йдеться на сторінці УІНП.

 

Обеліск був встановлений у 1957 році на місці командного пункту Василя Блюхера, спостережного пункту Семена Будьонного й Климента Ворошилова. У серпні-жовтні 1920 року на так званому Каховському плацдармі велися бої між Червоною армією та "Русской армией" Петра Врангеля.

На відновленому цього року обеліску була розміщена символіка Червоної армії – червона п'ятипроменева зірка, а також встановлена меморіальна таблиця з написом: "Здесь находился командный пункт Красной Армии во время боев за Каховский плацдарм в августе 1920 г. Установлен в честь 35 летия разгрома Врангеля на Каховском плацдарме в 1955 г.". П'єдестал відновленого обеліска пофарбували у кольори "георгіївської стрічки".

За кілька днів після відновлення пам'ятного знака, за дорученням голови Херсонської ОДА Юрія Гусєва, меморіальну дошку демонтували з обеліска. Також голова Херсонської ОДА доручив розпочати службове розслідування щодо співробітників Каховської райдержадміністрації, причетних до відновлення пам'ятного знака. Проте інша символіка, як і сам обеліск, наразі залишаються у публічному просторі.

"Йдеться не лише про порушення закону, хоча сам собою цей факт уже заслуговує на увагу правоохоронців. Але також про загрозливу тенденцію, коли в регіоні, що межує з окупованим Кримом, відновлюється пам'ятний знак на честь армії, яка була опорою тоталітарного режиму Радянського Союзу, спадкоємицею якого проголошує себе Російська Федерація, що сьогодні веде проти України неоголошену війну", – зазначає голова УІНП Антон Дробович.

Ми повинні пам'ятати, що після того, як Червона армія увійшла до Криму в 1920 році – а саме цієї військової кампанії стосується обеліск у Каховці – на півострові розпочався масовий терор, жертвами якого стали щонайменше 20 тисяч людей.

Окрім того, відновлення обеліска різко контрастує з тими зусиллями, яких з початку 2020 року докладає УІНП у співпраці з владою області та міста та які спрямовані на переозначення пам'яток радянського періоду у Каховці, а саме "Легендарної тачанки".

Понад 8 місяців ведеться робота зі створення у Каховці музейного простору, який би включав "Легендарну тачанку", розкривав специфічну історію півдня України в контексті національно-визвольних змагань 1917-1921 років та водночас сприяв осмисленню злочинів радянського тоталітарного режиму.

Проте такі дії, як відновлення згаданого обеліска, відкидають нас на початковий етап і ставлять під сумнів готовність влади міста й району до справжнього опрацювання складної спадщини радянського періоду.

"Вітаємо оперативну та здорову реакцію керівництва Херсонської ОДА. Сподіваємося на повне усунення місцевою владою порушення законодавства, викликаного відновленням обеліска. В іншому разі спільна робота над створенням музейного простору довкола "Легендарної тачанки" буде істотно ускладнена", – наголосив Антон Дробович.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.