Вахтанг Кіпіані та справа Василя Стуса серед претендентів на Шевченківську премію-2021

Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка завершив прийом документів і творів на здобуття Національної премії 2021 року.

Про це йдеться на сайті Комітету.

 

Всього до розгляду представлено 51 твір у шести номінаціях.

Так, у номінації публіцистика, журналістика представлені:


1. Асєєв Станіслав – книга есеїв "В ізоляції".


2. Бебик Валерій (автор і ведучий), Лященко Юрій (генеральний менеджер проєкту), Устюжаніна Анастасія (режисер Телеканалу "Київ"). Публіцистичний мультимедіапроєкт "Український Херсонес: антична історія Севастополя / Ukrainian Chersonese: an antic history of Sevastopol".


3. Білозерська-Воронова (Білозерська) Олена – Книга "Щоденник нелегального солдата".


4. Гальченко Сергій – книга "Остап Вишня. Невеселе життя. Документальна біохроніка".


5. Житня Людмила – книга "Чорнобиль - очима жінок".


6. Кіпіані Вахтанг – книга "Справа Василя Стуса".


7. Палинський Віктор – книга есеїв про поетів, прозаїків, митців "Час творити"


8. Пепа Вадим – книга "Слово про антського короля Божа".


9. Романчук Олег – книга публіцистики воєнного часу "Не бійсь. Не зраджуй. Не мовчи."


10. Шевченко Володимир – трилогія про Устима Кармалюка: "Ой, Кармелюче, по світу ходиш", "Ой родився Кармалюка в селі на Поділлі...", "Вийся, вийся, хміль листатий".


Як відомо, премія вручається до дня народження Тараса Шевченка — 9 березня.

Нагадуємо, що Дарницький районний суд 19 жовтня ухвалив рішення, яким частково задовольнив позов народного депутата від "Опозиційної платформи – За життя" Віктора Медведчука проти головного редактора "Історичної правди" Вахтанга Кіпіані та видавництва Vivat про заборону видання і поширення книги "Справа Василя Стуса".

В Офісі президента України заявили, що "взяли до відома" рішення Дарницького суду щодо книжки Вахтанга Кіпіані. І наголосили, що "цензура в Україні прямо та недвозначно заборонена Конституцією. У будь-яких проявах".

«Скеля трьох чекістів». Як УПА боролась із НКВД на Буковині

23 вересня 1944 року повстанці в Путильському районі Чернівецької області із засідки ліквідували заступника начальника обласного НКҐБ та заступника начальника обласного НКВД, керівника обласної медичної служби НКВД, а також заступник начальника 2-го батальйону Внутрішніх Військ НКВД, який командував районним гарнізоном. Згодом через натиск повстанців районна радянська влада відступила із райцентру Путила у віддалене село Селятин, затрималася тут лише 5 днів, покинула район та через територію Румунії відступила до райцентру Сторожинець. Кілька місяців в районі панували повстанці.

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.