АНОНС: На алеї Героїв Небесної Сотні відкривають Дзвін Гідності

Пам’ять Небесної Сотні оберігатиме Дзвін Гідності. Спеціально вилитий 70-кілограмовий дзвін встановлено на території майбутнього Національного меморіалу Героїв Небесної Сотні. Як хрест і каплиця, зведені з дерева на місці розстрілів у пам’ять подій, дзвін поруч зі стелою з портретами загиблих протестувальників знаменуватиме подвиг героїв і досягнення українського народу.

Про це повідомляє Національний музей Революції Гідності.

 

1 грудня знаменна дата в контексті Майдану й української незалежності. За твердженням істориків і публіцистів, саме 1 грудня Євромайдан переріс у Революцію Гідності.

7 років тому в цей день до центру Києва прийшли від 500 тисяч до мільйона людей – і вже вимагали не лишень євроінтеграції, а покарання за розігнаних у ніч мітингарів. А 1 грудня 1991 року 90% українців на референдумі підтримали Акт проголошення незалежності України.


На відкритті та врочистому освяченні дзвона матимуть слово:

Антон Дробович – голова Українського інституту національної пам'яті,

Ігор Пошивайло – генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності,

Наталія Бойків – представниця родин Героїв Небесної Сотні,

• Павло Сидоренко – голова Ініціативної групи постраждалих/поранених на Майдані.


"Слава Україні! Героям Небесної Сотні слава!" – вилито на бронзі по периметру. Автор концепції – Олександр Бриндіков, дизайнер Національного музею Революції Гідності. На основі Дзвону використано зображення київського графіка Олександра Ком'яхова.

У День народження кожного Героя Небесної Сотні лунатиме Дзвін Гідності.

Планується, що в день народження кожного з Небесної Сотні працівники Музею Майдану виставлятимуть до дзвону його портрет, а удари дзвона відзначать кількість років, скільки було героєві у момент його загибелі. Також у дзвін зможе вдарити кожен, хто прийде віддати шану Революції Гідності та пам'яті її героїв.  

Над дзвоном працював Сергій Назаревич. Він автор карильйонів у церквах Києва – тональних комплексів дзвонів. Саме він створив Дзвін пам'яті, який у подвір'ї Міністерства оборони вшановує кожну українську жертву в АТО/ООС.

Сергій Назаревич, майстер-дзвонар: "Це символічний дзвін. Окрім звуку, має ідеологію. Коли на нього дивишся, його чуєш, ти не фокусуєшся на дзвоні, на подіях, які тут сталися. І звук повинен посилювати душевні ноти, які виникають у кожної людини свої. І дай Боже, щоб цей дзвін був в унісон із нотами людей, коли вони будуть слухати його".

Наталія Бойків, голова київської філії ГО "Родина Героїв "Небесної Сотні" та завідувач будівельним відділом Національного музею Революції Гідності: "На папері – одне, але коли я побачила дзвін у натурі – це, звичайно, вражає! Цей задум – повний сюрприз навіть для родичів героїв, хоч ініціативу у вузькому колі виношуємо вже 5 років".

Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності: "Дзвони церков не лише склика́ли громадян на молитву чи оповіщали про небезпеку, а й підіймали люд на захист рідної землі, освячували перемоги та вшановували звитяжців.

Тож, цей Дзвін пам'яті стверджуватиме громадянський подвиг Героїв Небесної Сотні, застерігатиме нас від амнезії пам'яті, зміцнюватиме нашу національну єдність і силу, виявлятиме готовність продовжувати їхню боротьбу за нашу свободу, гідність, майбутнє.

Дзвін Небесної Сотні – особливий церемоніальний і символічний об'єкт, що допоможе відвідувачам цього меморіального простору вшанувати пам'ять загиблих не лише покладанням квітів і запаленням лампадок, а і величним посилом до них крізь час і простір".


Проєкт здійснено за ініціативою та дорученням Президента України зусиллями Міністерства культури та інформаційної політики України, Українського інституту національної пам'яті, Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності.


Час: 1 грудня, вівторок, 11:00


Місце: Алея Героїв Небесної Сотні, майданчик біля каплиці

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.