Вежа з черепів у центрі Мехіко: археологи зробили нове відкриття. ВІДЕО

Археологи з Мексиканського Національного інституту антропології та історії розкопали нові частини ацтекської вежі з черепів, розташованої безпосередньо під центром сучасного Мехіко.

На думку експертів, виявлені частини споруди – це фасад і східна частина башти, яка загалом, як підрахували вчені, містить 119 черепів, на додачу до сотень інших, знайдених раніше, повідомляє ВВС. Україна.

 
ФОТО: reuters

Вперше вежу Вей Цомпатлі, відому за легендами й історичними документами, виявили у 2015 році під час реставрації старовинної будівлі у центрі столиці.

Імовірно, ця споруда є жертовником у святилищі ацтекського бога сонця, війни і людських жертвоприношень.

Вежа з черепів була розташована збоку в храмі Віцилопочтлі – верховного божества і патрона столиці ацтеків Теночітлана.

Ацтеки, які говорили мовою науатль, населяли досить істотну частину центральної Мексики і мали свою державу, що датується XIV-XVI ст.

Їхню цивілізацію завоювали іспанські конкістадори, які на чолі з Ернаном Кортесом захопили Теночітлан у 1521 році.

Відомо, що подібна споруда, складена з людських останків, наводила жах на солдатів, які прибули на американський континент разом із конкістадорами.

Ця структура у формі циліндра розташована поруч із центральним собором Мехіко, побудованим на тому місці, де знаходився Темпло Майор - головний храм Теночітлана.

"Темпло Майор продовжує нас дивувати, тому що Вей Цомпатлі, без сумніву, є однією з найбільш вражаючих археологічних знахідок, зроблених у Мексиці за останні роки", - сказала міністерка культури Алехандра Фраусто.

Археологи встановили, що цю вежу діаметром 4,7 метра споруджували у три прийоми, приблизно з 1486 по 1502 рр.

Спочатку вчені вважали, що усі виявлені черепи належали воїнам, однак з'ясувалося, що частина з них – це останки жінок і дітей. Це дало підстави вважати, що тут також робили жертвопринесення ацтекським богам.

"Хоча ми не можемо з точністю сказати, як багато з них були воїнами, можливо, якась частина була захоплена для принесення в жертву, - сказав археолог Рауль Баррера. - Але ми знаємо, що вони стали частиною сакральної жертви, дарами богам або навіть самі стали персоніфікувати божества".

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.