Посол України в Туреччині розповів про цікаві знахідки про Україну в Османському архіві

«Посольство УНР у Туреччині мало два автомобілі, на той час – небачена розкіш». В Османському архіві знайдено документи, пов’язані з діяльністю посольства УНР у Стамбулі та публічною дипломатією.

Про це в інтерв'ю Радіо Свобода розповів Надзвичайний та Повноважний Посол України в Туреччині Андрій Сибіга.

 

"Османська імперія на той час була своєрідним хабом дипломатичним, де перетиналося дуже багато геополітичних інтересів. І Україна там була присутня.

Ми бачили поточні документи, знайшли перші прояви публічної дипломатії, коли дружина українського посла Лотоцького в українській вишиванці на шпальтах центральних газет сфотографувалася. Це мало великий резонанс", - розповів Андрій Сибіга.

Він також розповів про знайдені в Османському архіві боргові зобов'язання працівників українського посольства в Стамбулі, підтвердження, що посольство УНР розміщувалося у престижному місці та функціонувало чотири роки.

"Посольство мало навіть два автомобілі, що на той час – небачена розкіш. Тобто держава вибудувала один із важливих атрибутів – дипломатичну службу", - пояснив посол.

Він висловив переконання, що попереду ще багато цікавих знахідок, пов'язаних з історією України.

"Про Крим я взагалі скажу, що там надзвичайно велика кількість документів, які також ще чекають на свого дослідника. Про Київ, я задавав у пошук, багато документів. Є листування, доповіді воєначальників про бої, у тому числі з козаками. Там все це є. Ще бачив листи Роксолани або Хюррем Султан", - розповів Сибіга.

За його словами, в наступному році планується реалізація досліджень трьох українських учених, що передбачає роботу в Османському архіві.


Нагадуємо, що у листопаді цього року українські дипломати знайшли в Османському архіві унікальні документи – оригінали текстів Брест-Литовського мирного договору (1918) та ратифікаційної грамоти гетьмана Павла Скоропадського. На початку грудня факсимільну автентичну копію Брест-Литовського договору було передано в Україну.

Протокол про співпрацю між державними архівними службами України та Туреччини підписано у лютому 2020 року. У документі йдеться про налагодження, посилення та розвиток взаємовигідного і конструктивного діалогу між архівними установами двох країн.

"Сарана з Росії" і розстріли. Як оббирали київських "олігархів"

Як і сьогодні, пересічні люди 100 років тому вірили у ледь не чарівну силу керівних посад в країні. Промовистим прикладом, який яскраво характеризує віру у силу ухвалених постанов, стала ситуація з бензином. Коли навесні 1919-го виникла катастрофічна його нестача, то Раднарком УСРР ухвалив цілком логічне рішення про припинення з 21 березня "видачі бензину та інших сумішей, необхідних для броньовиків і авіації".

Понівечені долі: репресії проти рятівників євреїв у СРСР

Одні з найбільш шанованих та визнаних у світі українців – Праведники народів Світу. На жаль, щодо деяких з них радянська влада проводила політику репресій. Про трагічні долі Праведників у СРСР.

Розстріляний «Кармелюк». Історія Степана Шагайди

«Батько сполотнів, побілів мов стіна. Поки робили обшук, перетрушуючи одяг, білизну, книги, мої іграшки, батькові й мамі не дозволяли розмовляти. І лише коли дозволили на виході попрощатися, мама запитала у батька: «Стьопо, скажи чесно, ти в чому-небудь винен?» «Присягаюся найдорожчим для мене – життям мого сина, що я ні в чому не винен!» – відповів він із сльозами в голосі».

Розстріляний у 38-му, «помер» від інфаркту у 43-му

Якщо у Вашій сім’ї, родині є свідоцтво про смерть, датоване 1950-ми роками, у якому зазначено, що Ваш репресований родич помер в 1943 році від інфаркту міокарда, то тут все ВИГАДАНО – і дата, і причина. Справжнім залишається лише сам факт смерті. Так радянська влада намагалася приховати свою участь у знищенні мільйонів людей без будь-якого слідства.