У Польщі розпочався суд щодо істориків та їх книжки про Голокост

Цей судовий процес насправді є спробою теперішньої полсьької влади цензурувати історичні дослідження

У 2018 році історик Ян Грабовський та соціологиня Барбара Енгельклінг опублікували книжку "Далі - ніч". У книзі описано участь поляків у Голокості.

У цій книзі є епізод про те, як солтис містечка Малинів Едвард Маліновський допоміг єврейці вижити, але водночас і пограбував її.

До суду подала племінниця Едварда Маліновського Філомена Лещинська.

Професор Грабовський вважає цей судовий процес загрозливим для історичної науки, адже може знеохотити істориків до справді наукових, а не пропагандистських, досліджень.

 
Ян Грабовський та Барбара Енгельклінг
Uniwersytet Ottawy; PAP/jacek Bednarczyk

"Сарана з Росії" і розстріли. Як оббирали київських "олігархів"

Як і сьогодні, пересічні люди 100 років тому вірили у ледь не чарівну силу керівних посад в країні. Промовистим прикладом, який яскраво характеризує віру у силу ухвалених постанов, стала ситуація з бензином. Коли навесні 1919-го виникла катастрофічна його нестача, то Раднарком УСРР спробував радикально і назавжди вирішити проблему палива для транспорту: "Раднаргоспу України запропонувати знайти горючий матеріал, який може замінити бензин, бензол і т. ін."

Понівечені долі: репресії проти рятівників євреїв у СРСР

Одні з найбільш шанованих та визнаних у світі українців – Праведники народів Світу. На жаль, щодо деяких з них радянська влада проводила політику репресій. Про трагічні долі Праведників у СРСР.

Розстріляний «Кармелюк». Історія Степана Шагайди

«Батько сполотнів, побілів мов стіна. Поки робили обшук, перетрушуючи одяг, білизну, книги, мої іграшки, батькові й мамі не дозволяли розмовляти. І лише коли дозволили на виході попрощатися, мама запитала у батька: «Стьопо, скажи чесно, ти в чому-небудь винен?» «Присягаюся найдорожчим для мене – життям мого сина, що я ні в чому не винен!» – відповів він із сльозами в голосі».

Розстріляний у 38-му, «помер» від інфаркту у 43-му

Якщо у Вашій сім’ї, родині є свідоцтво про смерть, датоване 1950-ми роками, у якому зазначено, що Ваш репресований родич помер в 1943 році від інфаркту міокарда, то тут все ВИГАДАНО – і дата, і причина. Справжнім залишається лише сам факт смерті. Так радянська влада намагалася приховати свою участь у знищенні мільйонів людей без будь-якого слідства.