У Польщі розпочався суд щодо істориків та їх книжки про Голокост

Цей судовий процес насправді є спробою теперішньої полсьької влади цензурувати історичні дослідження

У 2018 році історик Ян Грабовський та соціологиня Барбара Енгельклінг опублікували книжку "Далі - ніч". У книзі описано участь поляків у Голокості.

У цій книзі є епізод про те, як солтис містечка Малинів Едвард Маліновський допоміг єврейці вижити, але водночас і пограбував її.

До суду подала племінниця Едварда Маліновського Філомена Лещинська.

Професор Грабовський вважає цей судовий процес загрозливим для історичної науки, адже може знеохотити істориків до справді наукових, а не пропагандистських, досліджень.

 
Ян Грабовський та Барбара Енгельклінг
Uniwersytet Ottawy; PAP/jacek Bednarczyk

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…

Генерал Олександр Удовиченко. Представник розвідки УНР у Франції

Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко по праву входить до військової еліти Української революції 1917–1921 років. Він командував Третьою залізною стрілецькою дивізією, що вважалася однією з найбоєздатніших частин Армії УНР, обіймав низку інших відповідальних посад в українській армії і зажив слави вмілого й відважного командира.

Забути майдан?

«Ніколи більше», «Ми завжди пам’ятатимемо» – слова, які найчастіше чуємо у громадянських епітафіях, політичних заявах, телевізійних новинах, на комеморативних церемоніях, у меморіальному, музейному чи освітньому просторі

Неофіти українства: Софія Русова

Українці, які зреклися своєї мови та історії, на жаль, не є чимось винятковим для нашого народу. Таких було багато і триста, і сто років тому. Вистачає їх в Україні й сьогодні. З іншого боку ми дуже мало знаємо і говоримо про тих, хто, не будучи українцем за походженням, став ним за переконанням. Таких людей в нашій історії було чимало. Зазвичай ми якось буденно констатуємо неукраїнське походження окремих представників української еліти, згадуємо про це якось між іншим, як про таку собі дивакуватість - от, мовляв, і таке буває