У Запоріжжі відкрили пам’ятники Іоанну Павлу II та меру минулого сторіччя

У суботу, 6 лютого, в Запоріжжі відкрили відразу два пам’ятники: Папі Іоанну Павлу II та міському голові початку минулого сторіччя Феліксу Мовчановському.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

Пам'ятник меру встановили в центрі міста у сквері Пушкіна. Фелікс Мовчановський керував Олександрівськом (колишня назва Запоріжжя) у 1901-1911-му та 1916-1917 роках.

"Це дуже символічно. Ще за життя Мовчановського хотіли зробити почесним жителем нашого міста. Але він відмовився. Тоді в місті з'явилася вулиця Мовчановського. Світла пам'ять про нього жила в його справах. Ми хотіли підказати нашим батькам міста, якими справами можна прославитися на століття", - розповів на церемонії історик Валерій Стойчев.

Цього ж таки дня в Санктуарії Бога Отця Милосердного з'явився пам'ятник на честь одного з предстоятелів Римсько-католицької церкви – Іоанна Павла II.

"Відкриття цих двох пам'ятників – це спільна справа меценатів: і українців, і поляків", - зазначила голова товариства польської культури імені Іоанна Павла II Анна Макушинська.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.