У Запоріжжі відкрили пам’ятники Іоанну Павлу II та меру минулого сторіччя

У суботу, 6 лютого, в Запоріжжі відкрили відразу два пам’ятники: Папі Іоанну Павлу II та міському голові початку минулого сторіччя Феліксу Мовчановському.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

Пам'ятник меру встановили в центрі міста у сквері Пушкіна. Фелікс Мовчановський керував Олександрівськом (колишня назва Запоріжжя) у 1901-1911-му та 1916-1917 роках.

"Це дуже символічно. Ще за життя Мовчановського хотіли зробити почесним жителем нашого міста. Але він відмовився. Тоді в місті з'явилася вулиця Мовчановського. Світла пам'ять про нього жила в його справах. Ми хотіли підказати нашим батькам міста, якими справами можна прославитися на століття", - розповів на церемонії історик Валерій Стойчев.

Цього ж таки дня в Санктуарії Бога Отця Милосердного з'явився пам'ятник на честь одного з предстоятелів Римсько-католицької церкви – Іоанна Павла II.

"Відкриття цих двох пам'ятників – це спільна справа меценатів: і українців, і поляків", - зазначила голова товариства польської культури імені Іоанна Павла II Анна Макушинська.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.