У Запоріжжі знайшли менонітський Меморіал Сторіччя

16 березня 2021 року співробітниками Національного заповідника «Хортиця» було вилучено й транспортовано постамент Меморіалу Сторіччя, встановлений менонітською громадою Хортицьких колоній у 1890 році.

Про це "Історичній правді" повідомив співробітник Національного заповідника Максим Штатський.

 
фото: Максим Штатський

Насправді артефакт було виявлено 11 березня, проте для його викопування, підйому та перевезення спершу треба було підготувати технічно-виробничу базу.

Щодо історії пошуків. Приблизно 2011 року було виявлено, що на перетині трьох основних вулиць колонії Хортиця знаходився величезний стелоподібний монумент (постамент, тумба, п'ятисекційна стела), котрий був огороджений залізним парканом та довкола котрого було висаджено декоративні бузкові кущі. Автор Меморіалу – каменяр Гайнріх Гамм (1848-1928).

Тобто, даний пам'ятник відігравав значну історичну, меморіальну та естетичну роль. Насправді джерельна база, на котрій ґрунтувались пошуки виявилась крайньо обмеженою. Зокрема, це були короткі примітки в пару речень, три статті з іноземних журналів, коло трьох-чотирьох фото і доволі нечіткі перекази місцевих жителів.

 

Відомо, що 1938 року співробітники НКВД, разом з винайнятими ними робітниками розібрали Меморіал, котрий складається з постаменту, тумби та п'яти секцій стели, й закопали його неподалік. У часи німецько-радянської війни, тобто 1942 року, місцева громада віднайшла пам'ятник та встановила його на первісному місці. Восени 1943 року, коли евакуювалися жителі менонітського походження, Меморіал бачили востаннє. Тобто. Востаннє у чітко зафіксованих джерелах.

Проте, у видатній книзі канадського дослідника Руді Фрізена "Менонітська архітектура" було знайдено невелике чорно-біле фото 2004 року, на котрому вгадувався постамент від Меморіалу. Та через якість фото й відсутність детальних коментарів широкої інформативністю воно не мало.

Звернувшись до автора праці було отримано інформацію, що дане фото йому надала канадська туристка, котру під час екскурсії Хортицею підводили до постаменту. Проте нині ця жінка дуже літнього віку й за станом здоров'я повідомити точного місця зйомки не може.

Загалом існувало кілька версій зникнення артефакту: був демонтований самими менонітами й закопаний в таємному місці, був вивезений під час евакуації, був цілковито знищений після війни радянською владою.

Також перевірялась похідна версія. Тобто, що пам'ятник разом з подібними стелами перших поселенців Гепнера та Барча, знаходиться в Канаді. Проте, за сприяння канадських колег, дана гіпотеза була повністю спростована.

Але, в одній з краєзнавчих праць було виявлено рукописну примітку автора що "…в 1889 році на вшанування сторіччя з моменту переселення сюди німців-колоністів поселяни встановили пам'ятник Катерині ІІ з написом: "Імператриці Катерині ІІ, вдячні меноніти". Знесений у 1950 році". Тобто, не зважаючи на явну помилку, було висловлено припущення, що пам'ятник пережив війну й був демонтований вже після неї.

Надалі, на рівні чуток та переказів, стало відомо про невідомі будівельні роботи в районі, прилеглому до первісного місця перебування Меморіалу.

Також, порівняно нещодавно, місцевими краєзнавцями було розпочато дискусію щодо локалізації постаменту на фото 2004 року. У висновку виявилось, що це окраїна порожньої території, що була прилеглою до місця де стояв пам'ятник. Проте, при попередньому обстеженні учасниками дискусії артефакту знайдено не було.

Але, 11 березня, в процесі практичного опрацювання підстав для планування дослідницької експедиції на ще один перспективний об'єкт, пов'язаний з менонітською спадщиною Хортиці, було проведено поверхневе обстеження вищенаведеної території та виявлено об'єкт квадратної форми, вкопаний в землю.

Визначивши, що даний предмет виготовлений з обробленого граніту та за розмірами може бути саме постаментом від 7-метрового меморіалу, розпочато чорнову розчистку кута артефакту. І саме кутові частини мали декоративні елементи підквадратної форми. Враховуючи фотосвідчення було відомо, що постамент містить написи на всіх чотирьох сторонах, проте, ближче до нижнього краю. Тому, розчистивши одну з сторін на глибину коло 40 сантиметрів, було виявлено кириличні літери "ВЪ ПА…".

Далі, домовившись з керівництвом НЗ "Хортиця", співробітниками відділу археології та оператором крана-маніпулятора, було визначено дату вилучення артефакту. За безпосередньої допомоги Кривоносова С.Г. та Кобалія Р.Б. постамент було розчищено й підготовлено до вилучення.

Надалі знахідну було доправлено до місця зберігання колекції надгробків Хортицького кладовища, де її буде детально досліджено та відреставровано.

Щодо пошуків решти складових Меморіалу, то вони продовжуються. В разі гіпотетичної неможливості їх пошуків є ідея утворити фонд, завдяки котрому буде виготовлено гранітну копію.

Павло Судоплатов проти Євгена Ляховича

За рік до того, як старший лейтенант держбезпеки Павло Судоплатов убив у Роттердамі керівника ОУН Євгена Коновальця, він завів справу на Євгена Ляховича, про якого в одному з документів зазначено: «Вважається одним із найкращих дипломатів і розвідників серед націоналістів». Розсекречені матеріали цієї справи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу зрозуміти, чому у 1930-ті роки органи ДПУ так зацікавилися Євгеном Ляховичем, як йому вдалося привернути увагу урядових кіл Великої Британії до українського питання і чому рішення про його подальшу розробку у 1959 році приймала колегія КДБ при Раді Міністрів СРСР

Імена, писані по воді. Українська еміграція у Великій Британії

Першою громадою етнічних українців в Англії стали емігранти, які не доїхали до Америки. Комусь не вистачило грошей, а хтось надав перевагу пожинанню плодів британської індустріальної революції над створенням канадського аграрного прориву

Словацьке національне питання та чехословацький військовий рух в Україні у 1914-1918 роках

Словаки – давні сусіди українців. Поміж Україною та Словацькою Республікою існує спільний кордон – 97 км. Водночас, про словацьку історію та культуру в Україні мало хто знає. У більшості літератури, яка виходила на території Російської імперії, словаки вважались частиною чеського народу, який мешкає в Угорському королівстві Австро-Угорської монархії. У статистичних даних про населення України, зібраних на межі ХІХ – ХХ століть, відображена змішана інформація про чехів та словаків

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.