Похід на схід: дослідники презентували інтерактивну мапу з осередками ОУН у 1940-х роках

Від Сяну до Дону — організатори проєкту показали, як поширювалася мережа ОУН на сході та півдні України у роки Другої світової війни

озроблена база даних руйнує стереотипи про діяльність визвольного руху під проводом Організації українських націоналістів виключно на території Західної України. ОУН своєю головною метою проголошувала об'єднання всіх українських земель у складі єдиної держави. Інтерактивна мапа демонструє, як ця мета втілювалася на початку 1940-х років. 

 

Робота над проєктом тривала кілька років, ключові етапи вдалося здійснити за підтримки Українського культурного фонду. Організаторами проєкту виступили Центр досліджень визвольного руху, видання Texty.org.ua та Олександр Оксимець.

"Результат нашої трирічної роботи себе виправдав — тепер кожен може побачити, що визвольний рух — це явище не тільки західноукраїнське, а всеукраїнське, оскільки не було жодного регіону України, не охопленого мережею революційної ОУН", — говорить Ігор Бігун, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху, співавтор "Інтерактивної мапи ОУН".

Щоб створити таку базу даних, дослідники опрацювали сотні архівні документів та джерел. До кожного обласного центру також створили коротку інформаційну довідку. Загалом над проєктом працювало понад двадцять фахівців, десять серед яких — історики. 

Інтерактивна мапа з оглядовою статтею опублікована на сайті Texty.org.ua.

"Однією з наших концептуальних засад є писати про український наратив та підтримувати антиколоніальний дискурс. ОУН боролася проти Російської імперії, і ми цю справу продовжуємо. Якби не було мережі цієї організації, навряд би існувала Україна", — коментує головний редактор Texty.org.ua Роман Кульчинський, пояснюючи, чому видання взялося за такий проєкт.

Автори проєкту зазначають, що робота далі триватиме: він буде доповнюватися по мірі підготовки та знаходження нової інформації. Дослідників запрошують подавати свої доповнення на скриньку: info@upa.in.ua.

Підготовка та реалізація проєкту стала можливою завдяки підтримці Український культурний фонд. Позиція УКФ може не збігатися з думками авторів проєкту.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.