У Франції продали картину Ван Гога, яку майже ніхто не бачив

У Парижі на аукціоні за рекордну суму продали картину Вінсента Ван Гога "Вулична сцена на Монмартрі", яку майже ніхто не бачив — за неї віддали €13,09 мільйонів.

Про це повідомляє BBC.

 

В аукціонному домі Sothebyʼs заявили, що це найдорожча картина голландського митця з усіх, що коли-небудь продавалися у Франції. Раніше картину оцінювали у максимум €8 мільйонів.

Аукціон проводили з Парижа в онлайн-режимі. За картину під час торгів боролися двічі. На початку аукціону за неї пропонували навіть більше, але торги скасували через проблеми з онлайн-системою. Імені покупця не назвали.

Картина, яку Ван Гог написав у 1887 році, довго належала французькій родині.

"Цікаво те, що це картина Ван Гога, яку ніхто не бачив відтоді, як вона зійшла з його мольберта. Вона майже завжди перебувала у приватних колекціях, її бачила обмежена кількість людей", — розповів раніше експерт з робіт Ван Гога Мартін Бейлі й додав, що в минулому робили її невеликі репродукції, часто чорно-білі.

Бейлі пояснив, що картина цікава тим, що це перехідна робота між голландськими роками Ван Гога, коли він писав у темних, землистих тонах, і яскравими роботами, які він створював у Провансі.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.

Чеський Нобель: Ярослав Сейферт

Телеведучий державного телебачення Чехословаччини, сидячи на невиразному блакитному тлі в студії, так само невиразно вичавив з себе повідомлення: «Сьогодні в Стокгольмі вручили Нобелівську премію з літератури також народному митцеві Ярославові Сейферту». Надворі був 1984 рік, і реверанс Нобелівського комітету в бік письменника соціалістичної Чехословаччини був для пізньо-тоталітарного режиму радше проблемою, ніж визнанням