Освітяни діаспори підготували відеопроєкт про закордонні подорожі Лесі Українки. ВІДЕО

Спілка Українських Освітян діаспори підготувала свій подарунок з нагоди 150-річчя від дня народження Лесі Українки – відеопроєкт «Лесині листи здалеку» про подорожі поетеси та письменниці по закордонню.

Відеопроєкт Спілка Українських Освітян опублікувала на своєму Ютуб-каналі.

 

"Леся Українка багато подорожувала за кордоном. Що вразило Лесю в закордонні, що подобалось, що зацікавило? Що турбувало? Учні, учителі, батьки та друзі українських шкіл за кордоном спробували відчути це, перечитавши рядки її листів та поезій, а також подивитись на тогочасні країни свого перебування Лесиними очима...", – йдеться у підписі під відео.

У відеороботі взяли участь учні Української школи при церкві св.Марка австрійського міста Зальцбург, учасники Міжнародного пункту навчання української мови польського Ольштина. Німеччину представили учні Української школи "Сонце в долонях", Франкфурт-на-Майні і української суботньої школи, Мюнхен. У Болгарії до відео долучилися учасники Українсько-Болгарського товариства "Пловдив", у Швейцарії – учні української школи "Барвінок" у Базелі, в Італії – вихованці Української школи святого Марка у Венеції. Єгипет представили члени українського гуртка НЦ "Хабіба"у Дахабі, Грузію – учасниця Української школи при Асоціації українців Грузії у Тбілісі.

У відео, зокрема, йдеться про приїзд Лесі Українки на лікування до столиці Австрії. Показано меморіальну дошку поетесі на будинку у якому вона жила під час перебування у Відні.

Також ідеться про її перебування у Польщі (Варшави та Творки), яку Леся Українка відвідувала тричі. Про приїзд поетеси до німецького Берліна. Там, у будинку, де вона проживала, встановлена пам'ятна табличка.

Згадується поїздка Лесі Українки до болгарського міста Пловдив (тодішній Філіппополь), яке дуже їй сподобалося. А також Владая, де зараз на місці, де проживала поетеса, встановлено меморіальний знак.

Також висвітлюються поїздки Лесі Українки до Швейцарії – Цюриха та Женеви, до Італії – Генуї, Неаполя, Палермо, Венеції та Санремо. У Санремо на фасаді вілли Адріана, де вона прожила два роки, встановлена пам'ятна табличка.

У відео йдеться і про поїздку українки до міст Єгипту – Каїра, Александрії й Гелуана. У Александрійській бібліотеці встановлена пам'ятна дошка, присвячена Лесі.

Згадується поїздка Лесі Українки до грузинських міст Тбілісі, Телаві, Хоні, Кутаїсі, Поті та Батумі. У Тбілісі та Кутаїсі на честь поетеси названі вулиці. У Батумі та Сурамі встановлене погруддя Лесі Українки, у Телаві – пам'ятник.

«Скеля трьох чекістів». Як УПА боролась із НКВД на Буковині

23 вересня 1944 року повстанці в Путильському районі Чернівецької області із засідки ліквідували заступника начальника обласного НКҐБ та заступника начальника обласного НКВД, керівника обласної медичної служби НКВД, а також заступник начальника 2-го батальйону Внутрішніх Військ НКВД, який командував районним гарнізоном. Згодом через натиск повстанців районна радянська влада відступила із райцентру Путила у віддалене село Селятин, затрималася тут лише 5 днів, покинула район та через територію Румунії відступила до райцентру Сторожинець. Кілька місяців в районі панували повстанці.

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.