Вінницькі музейники планують за грантові кошти реставрувати піаніно Леонтовича

Вінницькі музейники мають намір за грантові кошти відреставрувати піаніно Миколи Леонтовича з музею композитора в с. Марківка.

Про це кореспонденту Укрінформу повідомила директорка Вінницького обласного краєзнавчого музею Катерина Висоцька.

 

"Піаніно Леонтовича потребує серйозних відновних робіт. У нього втрачена частина деталей і фрагментів, а масив деревини серйозно ушкоджений шашелем. Підтримувати і консервувати колекцію речей Леонтовича нам весь час допомагає Національний науково-дослідний реставраційний центр України.

Вони до нас щороку приїжджають, оглядають ці речі, особливо дерево, – як воно зберігається. За їхньою методикою ми його обробляємо, застосовуємо спеціальні розчини, герметично пакуємо у спеціальний целофан. Але проходить час і піаніно продовжує руйнуватися", – повідомила Висоцька.

За її словами, щоб урятувати цей раритет, а також килим родини Леонтовичів, музей у партнерстві з Національним науково-дослідним реставраційним центром України бореться за грант посольства США в Україні; вже пройшли другий етап.

Вартість реставраційних робіт – близько 30 тисяч доларів США. У разі перемоги реставраційні роботи стартують вже у вересні і будуть проведені впродовж двох років.

Родинне піаніно Леонтовича тривалий час зберігалося у меморіальній квартирі автора всесвітньо відомої обробки "Щедрика" в Тульчині і було передане до Марківки 1977 року, коли там уперше створювався музей Леонтовича до 100-ліття від дня народження композитора. Там колись мешкали рідні митця, й він неодноразово гостював у них. Саме тут він трагічно загинув і був похований.

У цьому ж музеї наразі зберігається і родинний килим Леонтовичів, який також хочуть відреставрувати за грантові кошти.

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.