В Росії померла остання носійка берингівського діалекту алеутської мови

На російській Камчатці померла остання носійка берингівського діалекту алеутської мови – 93-річна Віра Тимошенко

Про це повідомляє Новинарня.

 

Віра Тимошенко померла на острові Беринга в селі Нікольське Алеутського району. Вона десятки років займалася збереженням алеутської культури.

"Дуже близька мова поки що зберігається на американських Алеутських островах, є кілька носіїв на острові Атка, але в Росії, наскільки мені відомо, більше тих, хто говорить цією мовою, немає. І при цьому американський діалект все-таки відрізняється досить сильно", – сказав Головко.

Віра Тимошенко народилася в 1927 році в селі Нікольському.

З 1959-го і по 1982 рік завідувала Алеутським районним державним архівом. До останніх днів продовжувала консультувати російських й іноземних фахівців з алеутської мови і культури, а також перекладала прозу і вірші.

Алеутська мова – єдина мова в алеутській гілці ескімосько-алеутської групи, раніше широко використовувалася корінним населенням Алеутських островів, островів Прібилова, Командорських островів і півострова Аляска.

За даними експертів, залишається близько 100-150 активних носіїв алеутської мови.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.