У Польщі виявлено останки черниць, закатованих радянськими солдатами

Польським вченим вдалося встановити особи семи монахинь-катаржинок, убитих солдатами Червоної армії в січні 1945 року

Про це повідомляє РІСУ.

Вбивство червоноармійцями  семи монахинь, які працювали в госпіталі, було задокументовано ще в 1945 році. Пошуки велися Інститутом національної пам'яті спільно з Католицькою Церквою, яка веде процес беатифікації жінок, що прийняли мученицьку смерть за віру і вірність обов'язку.

Останки сестри Харитіни (Ядвіги Фаль) виявлені на кладовищі в Гданську, останки сестер Генероси (Марія Больц), Кшиштофори (Марти Кломфасс) і Ліберії (Марія Домінік) - в Ольштині, а сестер Роланди (Марії Абрахам), Гунільди (Дороти Стеффен) і Бони (Анни Песка) - в Орнет.

Їх могили використовувалися для повторного поховання, в ході пошуків довелося ексгумувати останки тих, хто був похований в них потім. Дослідники знайшли фрагменти одягу, характерних для черниць-катаржинок, чотки, хрести, медальйони із зображенням святого сімейства.

Інститут національної пам'яті Польщі розповідає, що коли в лікарню увірвалися радянські війська, сестри спробували захистити від них поранених німецьких солдатів. Тоді зазнали нападу і вони. Багато черниці перед тим, як загинути, були зґвалтовані.

Найбільш страшну смерть прийняла 42-річна сестра Кшиштофора. На її тілі було 16 штикових ран, їй викололи очі і вирвали язик. Сестру Генеросу, за даними Інституту, замкнули на горищі лікарні, де над нею знущалися 10 днів. Потім її звільнили, але не витримавши фізичних і психологічних страждань черниця померла 9 травня 1945 року.

 
Фото: Courtesy of the Institute of National Remembrance

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".