В Аргентині знайшли кістки динозавра, який жив 80 мільйонів років тому

Палеонтологи з аргентинського Національного університету у місті Сан Луіс виявили кістки динозавра Llukalkan aliocranianus, який жив близько 80 мільйонів років тому.

Про це повідомляє Sky News.

 
реконструкція: Jorge Blanco

Кістки були знайдені в формації Баджо-де-ла-Карпа.

Повідомляється, що динозаври Llukalkan aliocranianus були схожі на тиранозаврів, які на той час були розповсюджені у Північній півкулі.

Довжина Llukalkan aliocranianus могла становити до п'яти метрів. За даними палеонтологів, тварини мали гострі зуби та величезні кігті. Окрім цього, вчені припускають, що ці динозаври мали гострий слух, як нині у крокодилів.

Видання зазначає, що Llukalkan мовою індіанців Мапуче означає "той, що викликає страх", а aliocranianus перекладається з латинської як "інший череп".

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.