Великі динозаври почали вимирати ще за 10 мільйонів років до падіння астероїда

Учені відновили історію загибелі динозаврів та виявили, що тварини почали вимирати задовго до космічного удару, який викликав глобальну катастрофу.

Про це повідомляє Nature Communications.

 

Автори нового дослідження, яким керував філогенетик Фабʼєн Кондамін з Французького національного центру наукових досліджень, проаналізували 1,6 тисячі викопних решток динозаврів, щоб оцінити швидкість видоутворення і зникнення шести основних сімейств динозаврів: анкілозаврів, цератопсидів, гадрозавридів, ромеозавридів, троодонтидів і тиранозаврових.

Науковці виявили, що різноманітність динозаврів почала скорочуватися приблизно 76 мільйонів років тому, тобто за 10 мільйонів років до падіння астероїда.

Вони припускають, що це повʼязано зі збільшенням темпів вимирання старіших видів, яким, можливо, не вистачало еволюційної новизни, тож вони були нездатні адаптуватися до мінливих умов навколишнього середовища.

Відтак екологічні та фізичні фактори могли стати каталізатором зникнення видів динозаврів у пізньому крейдяному періоді. Холодні температури, ймовірно, створювали проблеми, зокрема, для великих динозаврів, оскільки вони покладалися на теплий клімат для підтримки стабільної температури тіла.

"Якщо визначення статі у динозаврів залежало від температури, як у крокодилів і черепах, то зміна статі ембріонів могла спричинити втрату різновидів з похолоданням клімату в кінці крейдяного періоду", — говорять науковці.

Дані нового дослідження показують, що остаточне вимирання динозаврів можна пояснити виключно потужним зіткненням з астероїдом. Хоча вчені не можуть безпосередньо вказати на точні екологічні механізми, що лежать в основі впливу глобального похолодання на видоутворення і швидкість зникнення динозаврів.

Результати підтверджують ідею про те, що довгострокові зміни навколишнього середовища, ймовірно, зробили динозаврів схильними до зникнення навіть до падіння астероїда.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.