Активісти на Прикарпатті рятують храм, де творив Пінзель

У місті Городенка на Прикарпатті активісти своїми силами рятують від руйнації храм Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, якому понад 250 років. Для цього створили «Проєкт 1743».

Про це кореспондентові Укрінформу розповів один із ініціаторів "Проєкту 1743" Назар Куцик.

 

"Цей храм – пам'ятка національного значення, і поки вона не обвалилась, її треба рятувати. Будівля храму замокає близько 15 років... Ми прийшли, побачили, що костел занепадає, і вирішили його рятувати", – розповів Куцик.

Він наголосив, що активісти не займаються реставрацією, а роблять консервацію і дослідження, водночас постійно радячись із архітекторами і реставраторами, щоб не зашкодити будівлі.

За його словами, щодня у храмі працюють не менше десятка людей на громадських засадах. Усі вони – парафіяни храму. Торік активістам виділили кошти з міського бюджету. Цього року кошти громади поки є лише на папері, але вже вдалося перекрити 580 кв. м даху, відремонтувати водовідведення та врятувати елементи храму від гниття та ржавіння.

"Цей костел – одна з перших робіт Пінзеля. Коли ми пересівали сміття, то знайшли фрагменти ангелів, які були окрасою храму, і їх походження треба досліджувати. Ще до появи костелу на цьому місці стояла дерев'яна церква, яку будував Потоцький. Ми допускаємо, що свічники, які ми знайшли нещодавно, стояли ще в тому храмі", – зазначив Куцик.

Він додав, що до храму нещодавно навідались реставратори, щоб дослідити фрески на стінах. Фахова експертиза має дати відповідь, коли і ким вони були зроблені та як їх можна відновити.

Проте для відновлення пам'ятки необхідні кошти. Тож активісти будуть раді будь-якій пожертві.


Церква Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці та Монастирська Резиденція колишній костел Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії — пам'ятка архітектури національного значення XVIII століття у стилі пізнього бароко в місті Городенка Івано-Франківської області.

Костел споруджено у 1743-1769 роках на замовлення Миколи Василя Потоцького за проєктом архітектора Бернарда Меретина у співпраці з "галицьким Мікеланджело" — скульптором Йоганом Георгом Пінзелем. Костел прикрашало п'ять вівтарів і близько 30 скульптур роботи митця. Споруда вважається першою спільною роботою двох митців і однією з найцінніших пізньобарокових пам'яток на території колишньої Речі Посполитої. До комплексу входять також корпус монастирських келій та колона зі статуєю Пречистої Діви Марії.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.