«Молитва за гетьмана Мазепу. Нова версія» вийшла онлайн

На онлайн-платформі Takflix вийшов останній фільм Юрія Іллєнка «Молитва за гетьмана Мазепу. Нова версія»

Про це Укрінформу повідомили у Takflix.

 

"Стрічка доступна на всіх територіях світу мовою оригіналу з англійськими субтитрами", - ідеться в повідомленні.

Історична драма "Молитва за гетьмана Мазепу" знята на кіностудії ім. Олександра Довженка у 2001 році. Її прем'єра відбулася у 2002 році на 52-му Берлінському кінофестивалі.

"Молитва за гетьмана Мазепу" стала першим повнометражним великобюдженим фільмом за роки Незалежності України. На його створення виділили понад 12 мільйонів гривень. Головні ролі у стрічці виконали Богдан Ступка та Людмила Єфіменко, а молодого Мазепу зіграв її син Пилип Іллєнко.

Сам режисер зазначав, що в основі сюжету - фантасмагоричні сни-історії про кривавий бенкет трьох великих примар європейської культури: Петра I, Карла ХІІ та гетьмана Мазепи на полі Полтавської битви 1709 року.

Тривалий час стрічка була недоступна для широкого перегляду. У 2010 році компанія "Іллєнко Фільм" випустила нову її версію, в якій скоротили хронометраж, покращили звук та додали авторські коментарі режисера, у яких він розповів як про історичне тло, так і про сам фільм.

«Віроломства» Гітлера не було. Сталін все знав, але нічого не робив

Пакт Молотова-Ріббентропа, чи якщо бути відвертими Сталіна і Гітлера про ненапад та розподіл сфер впливу у Європі був бомбою сповільненої дії. Хоча шлюбний «медовий місяць» між двома диктаторами і тривав два роки, було зрозуміло, що так довго бути не може, хтось один таки піде війною на іншого. І ось коли на цю бомбу вже був закладений часовий механізм і радянські розвідники спостерігали та доповідали про місяці, тижні й дні, що залишились до початку війни, Сталін нічого не робив. Чому так сталось і чому народився один із найпопулярніших радянсько-російських міфів про «віроломний» напад Третього Райху, спробуємо розібратись у пропонованому матеріалі

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.