Українці можуть знайти репресованих родичів за допомогою освітніх відео

У п’ятницю 14 травня Архів національної пам’яті презентував п’ять відеороликів, які навчають українців самостійно шукати інформацію про репресованих. Захід було приурочено до Дня пам’яті жертв політичних репресій.

Про це "Історичній правді" повідомили у прес службі Архіву.

Світлина ілюстративна
Світлина ілюстративна

Хто саме вважається репресованим? Це ті, хто були розстріляні, розкуркулені, депортовані, переселені, вислані у табори чи на спецпоселення, через активну громадянську позицію були відправлені у тюрми та колонії. Всі ті, в кого комуністична репресивна машина забрала майно, коханих та близьких людей, нормальне життя і віру в справедливість.

П'ять відеороликів можна переглянути на офіційній Youtube-сторінці Архіву національної пам'яті.

У першому відео "Що таке Архів національної пам'яті" директор Ігор Кулик розповідає про установу та 4 мільйони документів періоду СРСР, які у ній зберігатимуться. Також можна побачити приміщення Архіву на вулиці Пухівській, 7 у Києві та дізнатися чому реконструкція будівлі стоїть на паузі з квітня 2020 року.

У другому відео "З чого почати пошук документів про репресованих родичів" наводиться перелік основних онлайн-баз даних, в яких кожен охочий може вільно шукати інформацію про постраждалого від репресій предка.

У третьому відео "В яких архівах шукати інформацію про репресованого родича" надається перелік архівів, в яких можна знайти архівну слідчу справу чи справу на ув'язненого родича.

У четвертому відео "Як написати заяву в архів" розповідається про те, яку обов'язкову інформацію треба вказати при зверненні в архів, чи потрібно доводити родинний зв'язок, щоб отримати архівну справу на репресованого і як довго архіви відповідають на звернення.

У п'ятому відео "Як працює Консультаційний центр з пошуку інформації про репресованих при Архіві національної пам'яті" йдеться про те, як працює сервіс з пошуку інформації про репресованих при ГДА УІНП, у який безкоштовно можуть звернутися за допомогою всі охочі. Також у відео емоційну історію своєї сім'ї та успішного пошуку справи на розстріляного у 1937 році прадіда розповідає одна із заявниць Консультаційного центру.

Презентація відео відбулася в "Освіторія ХАБ" (Київ, вулиця Московська, 2) і зібрала кілька десятків гостей, серед яких історики, архівісти, журналісти та люди, які досліджують історії своїх родин.

Партнерами заходу стали "Освіторія хаб" та Український інститут національної пам'яті.

Створили відео на замовлення Архіву національної пам'яті "Divaki production".

Архів національної пам'яті надає дозвіл на вільне поширення та завантаження освітніх відео, а також завжди готовий до співпраці із закладами освіти, культури, медіа та всіма, хто зацікавлений у дослідженні теми радянських репресій.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.