Український відеоблогер Івангай заявив, що Дудь вирізав з інтерв'ю його слова про Голодомор, репресії НКВД і агресію РФ

Український відеоблогер Івангай (справжнє ім'я Іван Рудський) 2 травня заявив у Twitter, що російський журналіст Юрій Дудь вирізав із його інтерв'ю слова про Голодомор і російську агресію проти України.

Про це повідомляє Гордон.

Іван Рудський
Іван Рудський

18 березня на YouTube-каналі "вДудь" вийшло двогодинне інтерв'ю з Рудським.

"Дудь вирізав головний меседж. Моя прабабуся – жертва Голодомору. Дідусь – жертва НКВД репресій. А тепер Україна має війну з Росією", – написав Рудський.

На запитання підписника, чому Дудь вирізав ці фрагменти, Рудьский відповів: "Сцикло й...бане".


Довідково. Івангай
– 25-річний український відеоблогер, автор однойменного YouTube-каналу. У 2016 році на його канал підписалося понад 10 млн осіб – у такий спосіб Рудський став першим російськомовним блогером, який досяг цієї позначки. Зараз на канал підписано вже понад 17 млн осіб.


18 березня на YouTube-каналі "вДудь" вийшло двогодинне інтерв'ю з Рудським. У ньому він говорив про свою кар'єру відеоблогера, стосунки з колишньою дівчиною і чому він на довгий час пішов із YouTube. Блогер також розповів, що деякий час жив у РФ і йому двічі пропонували російський паспорт, але він відмовлявся. Також Рудський впевнений, що за ним стежили російські правоохоронці через його висловлювання на адресу влади РФ, тому блогер вирішив покинути РФ.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.