У Великих Сорочинцях демонтували пам'ятник більшовику

Пам’ятник більшовику Андрію Чумаку у селі Великі Сорочинці на Полтавщині демонтували і передали до «Парку радянського періоду» у Путивлі

На вимогу Українського інституту національної пам'яті таке рішення ухвалено на сесії ради Великосорочинської територіальної громади.

Напередодні об'єкт вилучили з відповідних державних реєстрів Міністерства культури та Департаменту культури і туризму Полтавської облдержадміністрації.

 

Про це сповістив регіональний представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Більшовик Андрєй Чумак — діяч Приморського комітету Російської Комуністичної партії (більшовиків) в Нікольську-Усурійську. Був близьким соратником і однодумцем Павла Постишева — ... одного з головних організаторів голодомору-геноциду 1932–1933 років", — розповів Олег Пустовгар.

"Важливо, що нарешті Великі Сорочинці очищено від комуністичного окупаційного мотлоху. Адже це козацьке село має славетну історію і його мешканцям є чим пишатися: вперше це поселення під назвою Краснопіль згадується в 20-х роках XVII століття на військовій топографічній мапі французького інженера Гійома Боплана; на початку XVII століття козаки тут спорудили православну святиню — Свято-Михайлівський монастир, який у 1783 році зруйнували за вказівкою російської імперіатриці Катерини II; це мала батьківщина Миколи Гоголя та Національного Сорочинського ярмарку. Окрасою громади є Свято-Преображенська церква, яку збудовано у стилі українського козацького бароко за кошти гетьмана Данила Апостола і яка стала усипальницею його роду", — резюмував співробітник УІНП.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Три роки війни в Україні: погляд військового репортера з Словенії

"Буча - це українська Сребреніца", - каже Боштян Відемшек. Словенський військовий репортер збирає матеріал для нової книги, у якій сучасна російсько-українська війна зіставляється з Першою світовою, а усі події планує висвітлювати лише в теперішньому часі. Нещодавно журналіст відвідав Ужгород, після чого опублікував у словенській газеті "Дело" статтю про війну в Україні. Публікуємо її в перекладі українською мовою.

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".