Зеленський подав у Раду не той великий герб

На сайті Верховної Ради оприлюднили текст законопроєкту про великий герб України, подання якого анонсував президент Володимир Зеленський.

Оприлюднене й зображення пропонованого герба, що є цілком іншим, ніж те, яке було визнане переможцем конкурсу, проведеного минулого року, – передає Радіо Свобода.

 

Це зображення – один із низки варіантів розробки колективу під керівництвом Олександра Івахненка ще середини 1990-х років. Інший варіант цього ж зображення пропонувався до затвердження законопроєктом 2001 року, але його різко розкритикували фахівці-геральдисти, і врешті, й після деяких внесених змін, до розгляду документа не дійшло.

2007–2008 років був проведений третій конкурс (після конкурсів 1991-го і 1996-го, які не виявили реальних переможців), за результатами якого 2009 року було затверджене як проєкт знову майже те саме зображення, з незначними змінами, яких і далі стосувалася більшість критичних зауважень.

Четвертий конкурс восени 2020 року назвав переможцем зовсім інше зображення, теж створене вперше ще в середині 1990-х років, авторства Олексія Кохана. Воно теж зазнало значної критики з боку і фахівців, і громадськості. Результат цього конкурсу, таким чином, був нині цілком проігнорований президентом.

 

Відповідно до Конституції, для ухвалення великого герба необхідні голоси не менш ніж двох третин від конституційного складу Верховної Ради, тобто принаймні 300 депутатів.

Великий герб, поруч із Тризубом, що називається малим гербом, передбачений у Конституції з моменту її ухвалення 1996 року її 20-ю статтею. Тоді це положення, за спогадами очевидців, з'явилося тільки як компроміс, щоб впливові тоді в Верховній Раді комуністи погодилися на Тризуб у сподіванні колись, може, додати до нього у великому гербі й бажані для них символи.

В Україні не існувало традиції мати поруч із просто гербом, чи малим гербом, ще й великий або також і середній, як то було в низці інших європейських держав.

І нині низка фахівців, серед них сам автор проєкту-переможця конкурсу 2020 року Олексій Кохан чи голова журі цього конкурсу, співавтор зображення Тризуба Андрій Гречило, прямо заявляють, що великий герб Україні не потрібен, і правильним кроком було б прибрати з Конституції згадку про нього.

У пояснювальній записці до президентського законопроєкту мовиться, що необхідність ухвалення цього акта обґрунтовується потребою виконати статтю Конституції.

Критики Зеленського заявляють, що такими ініціативами, як ця, він створює видимість активної діяльності, щоб відвернути увагу від погіршення, за їхніми словами, соціально-економічної ситуації в Україні, з яким, як вони кажуть, влада Зеленського не здатна впоратися.


Водночас, як повідомляє Укрінформ, Комітет Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування вже рекомендував парламенту включити до порядку денного сесії президентський законопроєкт №5712 "Про великий Державний Герб України".

За результатами голосування, 17 членів комітету підтримали включення проєкту закону до порядку денного сесії, ніхто не проголосував проти і шість утрималися.

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.