Садибу Терещенка ХІХ століття у центрі Києва перебудують на офісний центр

Департамент охорони культурної спадщини КМДА погодив перетворення історичної пам'ятки на офісний центр

Про це повідомляє видання "Хмарочос" з посиланням на ексдепутатку Київради, громадську діячку та правозахисницю Олену Терещенко. Її чоловік – Мішель Терещенко – нащадок власника старовинної садиби.

"Чиновники, у яких піднялася рука погодити всупереч вимогам чинного законодавства про охорону культурної спадщини ганебний проект знищення Садиби Терещенків гірші за більшовиків.

Останні у нашої родини лише відібрали все майно та примусили рятувати життя у вигнанні. А ці – хочуть знищити історичну пам'ять про родину та про всі її добрі справи, зруйнував єдиний будинок, який повністю вцілів й вберіг всі свої елементи після численних війн та революцій!", – написала Олена.

 
автор фото - Валерій Гурін

Проєкт передбачає надбудову та перебудову чинних будинків садиби під офісний центр, в результаті якої будівля втратить свою автентичність.

За її словами, нині є два варіанти: або прокуратура повертає садибу Терещенків до комунальної власності, або її недобросовісний власник ПАТ "Центрелеватормлинбуд" (який фактично вкрав пам'ятку у територіальної громади і 14 років намагався її знищити) позбавляє киян перлини архітектури у самому центрі міста.

Підготовче судове засідання у справі повернення Садиби Терещенків до комунальної власності відбудеться 26 липня 2021 року на 14.00.

Особняк в стилі неоготика, за адресою бульвар Тараса Шевченка, 34/11, побудували в 1874 – 1875 роках за проєктом київського архітектора Андрія-Фердінанда Краусса.

У 1917-1919 рр. родина Терещенків віддала під приміщення для органів влади УНР та Української Держави. Саме тут була створена Директорія УНР.

Пам'ятка архітектури взята на облік рішенням Київради в 1986 році. У 1998 році взято на облік також флігель як щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.

У 2007 році садибу, площа якої становить понад 1000 квадратних метрів, передали приватному товариству – ПАТ "Центрелеватормлинбуд" – за інвестиційним договором, з умовою провести реставрацію пам'ятки. Проте майже 15 років будівля знаходиться у занедбаному стані, що може призвести до її фактичного знищення.

У червні цього року прокуратура звернулась до суду з вимогою повернути будівлю у комунальну власність.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.