На Хмельниччині відкрили меморіал воїнам УНР

У селі Великі Зозулинці Хмельницької області відкрили меморіал загиблим і страченим більшовиками воякам Української Народної Республіки

Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомив директор Меморіально-пошукового центру "Доля" Святослав Шеремета.

 

"У селі Великі Зозулинці Хмельницької області відбулось урочисте відкриття меморіалу на братській могилі 26 вояків 6-ї Запасової стрілецької бригади Армії Української Народної Республіки, полеглих в бою та страчених російськими більшовиками після бою, 7 липня 1920 р.", - йдеться у повідомленні.

Збором коштів на меморіал та його зведенням займався благодійний фонд "Героїка".

У 1920 році у Великих Зозулинцях та навколишніх селах точилися бої між частинами Армії Української Народної Республіки та Червоної армії. 7 липня 1920 року до більшовицького полону потрапили козаки та старшини з 6-ї Запасової стрілецької бригади Армії УНР. Після відмови перейти до Червоної армії полонених бійців УНР стратили.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.