IN MEMORIAM: помер художник Олександр Ройтбурд

На 60-му році життя помер український художник, очільник Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд

Про це повідомив сайт Бабель.

 

Він народився народився у 1961 році в Одесі, закінчив художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту. 

Перші уроки малювання Ройтбурду давав одеський художник Олег Соколов (1919-1990), викладачем в інституті був останній з "бойчукістів" Микола Павлюк (1901-1980).

Олександр Ройтбурд є одним із основних художників "української нової хвилі". 

Твори художника знаходяться Державній Третьяковській галереї у Москві, Державному Російському музеї у Петербурзі, музеї сучасного мистецтва МоМА у Нью-Йорку, DUMA (художньому музеї університету Дьюк в Дерхемі (США), Одеському художньому музеї, PinchukArtCentre в Києві та приватних колекціях. 

У 2009-у році картина Ройтбурда з серії "Прощавай, Караваджо!" була куплена на лондонському аукціоні Phillips de Pury & Co за рекордну на той час для українського живопису суму – $97 тис.

Олександр Ройтбурд є співзасновником асоціації "Нове мистецтво". З 1993 по 1999 працював арт-директором, а з 1999 по 2001 — президентом цієї асоціації. 1997 - 1999 роках був головою правління Центру сучасного мистецтва Сороса в Одесі, у 2001 - 2002 роках - регіональним координатором фестивалю "Культурні герої", в 2002 році став директором Галереї Гельмана в Києві. 

Учасник понад 100 виставок і мистецьких проєктів.

Наприкінці 2017 року Ройтбурд виграв конкурс на посаду директора Одеського художнього музею. Попри спротив депутатів облради, які не проголосували за його кандидатуру, 19 березня 2018 голова Одеської облдержадміністрації Максим Степанов підписав із ним контракт на 5 років.

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.