Генеральним директором Музею Майдану обрано Ігоря Пошивайла

7 вересня конкурсна комісія обрала генерального директора Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності. Ним став Ігор Пошивайло

Під час фінального етапу добору кандидати Павло Москаленко та Ігор Пошивайло представили по дві стратегії розвитку музею – на один рік та п'ять років. За кандидатуру Ігоря Пошивайла проголосували вісім членів конкурсної комісії з дев'яти (не голосував Володимир Панченко, оскільки був присітній на іншому засіданні). 

 

На думку комісії, презентація цього кандидата вразила системністю, чіткістю визначення цілей та завдань і високим професійним рівнем. Згідно з його стратегічним баченнм, основними напрямами програми розвитку меморіально-музейного комплексу є іміджевий, інфраструктурний, управлінський, соціальний та фінансовий.

Організаційно цей заклад базується на трьох взаємопов'язаних функціональних елемента з умовними назвами "Меморіал Героїв – Музей Майдану – Дім Свободи", стратегічними активами якого є ПАМ'ЯТЬ, яку він зберігає; ЛЮДИ, яких він ушановує, КОЛЕКЦІЇ, за які він дбає, та ІДЕЇ, які він генерує.  

У найближчому майбутньому цей заклад має стати багатофункціональним музейним комплексом, який розкриває особливості боротьби українців за права та свободи; авторитетною динамічною інституцією нового покоління, що базується на подіях минулого та спрямовується у майбуття.

Музей зберігає пам'ять про події, пов'язані з боротьбою українців за права та свободи людини, свободу як цінність і цивілізаційний вибір. Музей покликано бути відкритим форумом і платформою для дискурсу та поширення ідей гідності й незалежності, сприяння активізації громадських ініціатив, консолідації та розвитку суспільства й формування відповідальності за майбутнє. 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.