В окупованому Криму на розкопках знайшли колекцію прикрас ІІІ століття. ФОТО

Археологи «Кримського федерального університету ім. Вернадського», який окупаційна влада Росії створила у 2014 році, розрили могильник Опушки в Сімферопольському районі, де знайшли колекцію прикрас III століття.

Про це повідомляє The Бабель.

 

Зазначено, що знайдені пара сережок, три браслети і дві нагрудні прикраси могли належати високопосадовим особам аланських племен. Їх знайшли біля дитячих і жіночих людських решток, ймовірно, прикраси були отримані у спадок. Також у могильнику знайшли нові екземпляри мечів аланських воїнів з вирізами, які відносяться до IV століття.

 

Коштовності добре збереглися і становлять цінність для музейної колекції.

 

"Унікальність могильника Опушки в тому, що він став місцем поховань відразу пʼяти стародавніх культур: пізньоскіфської, середньосарматської, пізньосарматської, германської та аланської.

Зараз ми дослідили 1/7 могильника і, сподіваємося, що подальші розкопки допоможуть визначити причини такої уваги до цього місця носіїв пʼяти різних культур", — сказано у повідомленні "університету".

 

Згідно із міжнародним правом, Крим — українська територія, а тому всі археологічні знахідки є власністю України.

Томаш Ґарріґ Масарик: Президент-визволитель

В аудиторії празького університету шуміли студенти. Молоді люди відмовлялися спілкуватися зі своїм викладачем – професором філософії Томашем Масариком. Викладач писав крейдою на дошці свої звернення, однак у відповідь чув лише свист студентів, які таким чином бойкотували його лекцію. На дітей Масарика нападали дорогою до школи, а дружина Шарлотта стала ціллю насмішок та презирства. Сам Масарик отримав ярлик «зрадника» та «єврейського агента». На дворі був 1900 рік і в Празі вирувала антисемітська «Гілснеріада». Протягом наступних двадцяти років Томаш Масарик зі «зрадника» перетворився на «батька нації» та «президента визволителя».

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка