Архів національної пам'яті підписав договір про співпрацю з Національним архівом Латвії

Урочисте підписання відбулося у Будинку митрополита Національного заповідника «Софія Київська» за участі архівістів, політиків, журналістів, істориків та науковців

Про це "Історичній правді" повідомили в Архіві національної пам'яті.

 
Директори Мара Спруджа та Ігор Кулик
Фото: Сергій Аніщенко

Договір між Архівом національної пам'яті та Національним архівом Латвії надасть дослідникам ще більше можливостей для вільної роботи з іноземними архівами. Установи планують обмінюватися практичним досвідом, інформацією, копіями документів, створюватимуть спільні наукові та культурні проекти.

"Підписаний договір відкриває більш широкі можливості вивчення документів, надаючи більш повну інформацію про діяльність репресивних установ СРСР. Це  надає і більш широкі можливості для реалізації спільних проектів та обміну досвідом спеціалістів", - зазначила директорка Національного архіву Латвії Мара Спруджа. 

 
Директори Мара Спруджа та Ігор Кулик
ФОТО: СЕРГІЙ АНІЩЕНКО

Серед латвійської делегації на заході були присутні також заступниця директорки Національного архіву Латвії Інгуна Слайдіня, старший експерт Національного архіву Латвії Гинтс Зелменіс та парламентський секретар Міністерства культури Латвійської Республіки Рітварс Янсонс

Після урочистого підписання відбувся круглий стіл "Доступ до документів репресивних органів в Україні та Латвії". Учасниками заходу стали близько 40 гостей, серед них:

  • Павел Жачек – історик, перший директор Інституту досліджень тоталітарних режимів (Чехія), член Парламенту;
  • Антон Дробович – голова Українського інституту національної пам'яті;
  • Анатолій Хромов – керівник Державної архівної служби України;
  • Рефат Чубаров – кримськотатарський політик і громадський діяч, народний депутат України III— VIII скликань;
  • керівники архівних установ та музеїв України, науковці, громадські діячі. 
 
ФОТО: СЕРГІЙ АНІЩЕНКО

"Круглий стіл став спробою зрозуміти чи дійсно документи репресивних органів СРСР стали доступними в Україні та Латвії? Чи можливо оцифрувати мільйони справ на репресованих і виставити на загал списки агентів КГБ?

Що можуть запозичити одна в одної дві колишні країни СРСР в питанні доступу до архівів? Наскільки взаємопов'язані між собою відкриття архівів спецслужб комуністичного режиму та демократичний розвиток нової держави? - підсумував директор Архіву національної пам'яті та модератор дискусії Ігор Кулик. - Я радий, що на пізнання власного минулого і пошук ефективних рецептів сталого розвитку зібралося так багато людей".

Організатором дискусії став Архів національної пам'яті.

"Ми створюємо культуру пам’яті в Україні", - Гаяне Авакян

Інтерв’ю зі співзасновницею Платформи пам’яті "Меморіал" Гаяне Авакян для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Перешкодити єднанню ОУН із сіоністами. "Активні заходи" кдб

На початку 1970-х років із закордонних резидентур кдб срср надійшла низка документів, у яких зверталася увага на нову тенденцію в середовищі емігрантських центрів. Йшлося про те, що оунівці і сіоністи, попри здавалося б ідеологічні та інші розбіжності, почали об’єднуватися для спільної боротьби проти політики срср. Про те, як кдб намагався перешкодити такому єднанню, розповідають розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України.

Полон як тінь війни

Українська історія нерозривно пов'язана з війнами й боротьбою за незалежність. В усіх цих конфліктах українці опинялися в полоні: від часів визвольних змагань початку ХХ століття до сучасної війни проти Росії. Тема полону є не лише правовою чи військовою проблемою, а й історико-культурним дзеркалом епохи: вона відображає стан гуманістичних цінностей, культуру дотримання міжнародних норм і характер політичних режимів.

Тімоті Снайдер: Глобальна ініціатива у пошуках історичної правди

"Історія не є воюючою стороною. Завдання будь-якої серйозної історії, включно з таким проєктом як цей, — дійти до правди. А правда завжди цікавіша за міф. Правда демократична в той спосіб, у який міф бути не може, бо міф вимагає покори, міф вимагає відсутності сумнівів. Історична правда нагадує нам, що життя — це не стільки впевненість у чомусь хибному, скільки постійно зростаюче знання про різні речі, які можуть бути правдивими. Тому я не сумніваюся, що наприкінці цього проєкту люди в Україні і по всьому світі, будуть набагато краще підготовлені до боротьби з російською пропагандою, ніж зараз".