В Україні проведуть конференцію з фінно-угористики

У Ніжині, чия історія тісно пов’язана із міжнародним фінно-угорським рухом, вперше на національному рівні політики, дипломати і вчені розглянуть проблеми і виклики однієї з найбільших та найдавніших автохтонних спільнот Російської Федерації – фінно-угорських народів

Два року тому Верховна Рада ухвалила документ, що відкрив нову сторінку в історії бездержавних народів Російської Федерації. Постановою №2734-VIII Україна засудила національну політику РФ щодо корінних народів та звернулась до міжнародної спільноти із закликом чинити тиск на Москву. Кремль відреагував на рішення українського парламенту гострою критикою, а народи Російської Федерації почали говорити про Україну як ймовірного союзника та адвоката.

 

Конференція відбудеться у стінах Ніжинського державного університету. Цей навчальний заклад став alma mater для видатних постатей фінно-угорського світу: естонця Йоганнеса Аавіка, який реформував і стандартизував сучасну естонську мову та вченого-мовознавця Анатолія Рябова, чиїм ім'ям названа конференція – представника "Розстріляного відродження" ерзян – півмільйонного фінно-угорського народу, який століттями протистоїть асиміляторській політиці Москви.

У роботі конференції візьмуть участь народні депутати України, представники Державної служби з етнополітики та свободи совісті, Міністерства закордонних справ України, дипломати європейських держав, мовознавці, історики та політологи.

На конференцію запрошені: Олена Богдан, Голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, Віце-голова Керівного комітету Ради Європи з антидискримінації, розмаїття та інклюзії; Каімо Кууск, Надзвичайний і Повноважний Посол Естонської Республіки; Іштван Ійдярто, Надзвичайний і Повноважний Посол Угорщини; Пяйві Мааріт Лайне, Надзвичайний і Повноважний Посол Фінляндії; Вальдемарас Сарапінас, Надзвичайний і Повноважний Посол Литви; Юріс Пойканс, Надзвичайний і Повноважний Посол Латвійської Республіки; Микола Княжицький, народний депутат України, Голова підкомітету з питань культурної політики Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики; Соломія Бобровська, народний депутат України, секретарка Комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва.

ПРОГРАМА

11:00-11:30. Реєстрація учасників.

11:30-12:00. Вітальне слово.

12:00-12:45. Ніжинський університет і його випускники фінно-угористи. Модератор – Ростислав Мартинюк. 

  • "Анатолій Рябов, ерзянських філолог та діалектолог фіно-угорських мов". Олександр Самойленко, ректор НДУ, доцент.
  • "Йоганнес Аавік, реформатор сучасної естонської мови". Григорій Самойленко, професор НДУ.
  • "Образ простолюду у літературній творчості Ю.Л. Рунеберґа і Т.Г Шевченка (1830-1860): історичні паралелі". Денис Ковальов, фінознавець, засновник Центру дослідження Фінляндії.

12:45-13:45. Внесок українців у розвиток фінно-угористики та сучасних літератур народів фіно-угорської мовної групи. Модератор – Павло Подобєд. 

  • "Орест Ткаченко – батько української фінно-угористики". Ростислав Мартинюк, журналіст,  фінно-угорист, лауреат премії "Ерзянин року" – 2007.
  • "Ерзяни України. Від екзотичного захоплення небагатьох до чинника зовнішньої політики". Дмитро Левусь, політолог, представник київської громади ерзян, директор Центру суспільних досліджень "Український меридіан".
  • "Проблема фінно-угрів у дискурсах офіційних історій давньої Московії та сучасної РФ". Олександр Палій, історик, кандидат політичних наук.

13:45-14:30. Фіно-угорські національні рухи: сучасний стан, тенденції та виклики. Модератор – Ростислав Мартинюк. 

  • "Ерзянський національний рух на межі ХХ та ХХІ століть". Сиресь Боляєнь, головний старійшина ерзянського народу (Інязор).
  • "Еволюція міжнародного фінно-угорського руху на прикладі Всесвітніх конгресів фінно-угорських народів". Павло Подобєд, аналітик Центру дослідження безпекового середовища "Прометей".

14:30-15:00. Загальне обговорення. Закриття.

Томаш Ґарріґ Масарик: Президент-визволитель

В аудиторії празького університету шуміли студенти. Молоді люди відмовлялися спілкуватися зі своїм викладачем – професором філософії Томашем Масариком. Викладач писав крейдою на дошці свої звернення, однак у відповідь чув лише свист студентів, які таким чином бойкотували його лекцію. На дітей Масарика нападали дорогою до школи, а дружина Шарлотта стала ціллю насмішок та презирства. Сам Масарик отримав ярлик «зрадника» та «єврейського агента». На дворі був 1900 рік і в Празі вирувала антисемітська «Гілснеріада». Протягом наступних двадцяти років Томаш Масарик зі «зрадника» перетворився на «батька нації» та «президента визволителя».

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка