Спецпроект

АНОНС: Дискусія “Бабин Яр і українська культура пам'яті”

Завтра в Українському кризовому медіа-центрі у межах Дискусійного ПЕН-клубу відбудеться розмова “Бабин Яр і українська культура пам'яті”.

Про це повідомляють організатори у Фейсбук.

 

- Державна політика щодо пам'яті про Бабин Яр;

- Бабин Яр як символ єврейської і української трагедії;

- Як і чи українці пам'ятають і пам'ятали про Бабин Яр?

- Місце Бабиного Яру в українській історії.


Ці та інші питання обговорюватимуть:

Оля Гнатюк – дослідниця, професорка НаУКМА та Варшавського університету, віцепрезидентка Українського ПЕН;

Антон Дробович – голова Українського інституту національної пам'яті;

Йосиф Зісельс – правозахисник, дисидент, учасник ініціативної групи "Перше грудня";

Тетяна Пастушенко – історикиня, старша наукова співробітниця Інституту історії України НАН України.


Модераторуватиме Олександр Зінченко – історик, публіцист, журналіст.


Час: 29 вересня,середа, 15:00


Місце: Український кризовий медіа-центр, вул. Хрещатик, 2


Фейсбук-трансляції на сторінках: УКМЦ, Українського ПЕН, видання "Український тиждень", "Історичної правди".


Поставити питання учасникам розмови та підписатись на новини Дискусійного ПЕН-клубу можна за посиланням.


Дискусійний ПЕН-клуб – спроба вийти за межі соцмереж, де обговорення частіше перетворюються на сварки, ніж на аргументований обмін думками, а також за межі псевдодебатів на телебаченні, де сценарій розмови визначається інтересами власників медіа. Натомість мета Дискусійного ПЕН-клубу – осмислити у діалозі нагальні питання і сприяти розвитку громадянського суспільства, формувати культуру поваги до співрозмовника і вміння чути іншого.

Кураторка Дискусійного ПЕН-клубу – Оксана Мамченкова.

Проект реалізується за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні.

Інформаційна підтримка – Громадське радіо.

Контакт: ukraine.pen@gmail.com

Томаш Ґарріґ Масарик: Президент-визволитель

В аудиторії празького університету шуміли студенти. Молоді люди відмовлялися спілкуватися зі своїм викладачем – професором філософії Томашем Масариком. Викладач писав крейдою на дошці свої звернення, однак у відповідь чув лише свист студентів, які таким чином бойкотували його лекцію. На дітей Масарика нападали дорогою до школи, а дружина Шарлотта стала ціллю насмішок та презирства. Сам Масарик отримав ярлик «зрадника» та «єврейського агента». На дворі був 1900 рік і в Празі вирувала антисемітська «Гілснеріада». Протягом наступних двадцяти років Томаш Масарик зі «зрадника» перетворився на «батька нації» та «президента визволителя».

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка