Івано-Франківському музею передали архів СБ ОУН

Івано-Франківський музей визвольної боротьби імені Степана Бандери отримав архівні документи СБ ОУН 1940-х років про допит та страту зрадників.

Про це повідомляє сайт Івано-Франківського міського голови Руслана Марцінківа.

 

"У Музей визвольної боротьби передали низку архівних документів Служби Безпеки ОУН 1940-х років. Більша частина з них – це повідомлення про ліквідацію повстанців та протоколи СБ ОУН про допити та страту зрадників", - йдеться у повідомленні.

Тут зазначають, що 20 документів для музею передав депутат Івано-Франківської міської ради Олег Капустяк, викупивши їх на аукціоні за 4 тис. грн. Архіви містять дані про осіб, які були ліквідовані: імена, місця їх народження, вік, заняття та перелік злочинів.

"Такі документи дозволяють спростувати міфи, наче повстанці без суду і слідства знищували всіх, хто міг бути пов'язаний із радянськими репресивними органами.

Насправді ж повстанці дуже серйозно ставилися до будь-яких повідомлень про співпрацю населення з радянськими органами: проводили слідство, вивчали матеріали справи, і лише за наявності величезного обтяжувального матеріалу, який вказував на причетність до загибелі повстанців, революційним судом ОУН виносилися рішення про усунення такої людини", – запевняє директор Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери, історик Ярослав Коретчук.

На переконання дослідників, документи показують правдиву історію і тому важливо, щоб вони були відкриті для ознайомлення.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.