Діамантові браслети Марії-Антуанетти продали на аукціоні за понад $8 мільйонів

Аукціонний дім Christie`s на торгах 9 листопада продав рідкісну пару улюблених діамантових браслетів останньої королеви Франції Марії-Антуанетти за понад $8 мільйонів.

Про це повідомляє Forbes.

 

Аукціонний дім очікував отримати за пару браслетів $4 мільйони.

За словами історика Вінсента Мейлана, Марія-Антуанетта купила два трирядні діамантові браслети приблизно у 1776 році у свого особистого ювеліра Шарля Огюста Бемера за 250 тисяч ліврів, що сьогодні еквівалентно $4,6 мільйона.

Фахівець з ювелірних виробів аукціонного будинку Christieʼs Жан-Марк Люнель назвав той факт, що пара браслетів залишилася разом, "дивом".

Про походження браслетів свідчить запис у бухгалтерських книгах чоловіка Марії-Антуанетти, короля Людовіка XVI, які зберігаються в Національному архіві Франції у Парижі. У записах докладно розповідається, як Марія-Антуанетта позичила у короля кошти, щоб купити браслети.

Мати королеви, імператриця Марія Тереза Австрійська, згодом насварила її за браслети, написавши в листі 1776 року, що "новини з Парижа говорять мені, що ви щойно здійснили купівлю браслетів, у результаті ви виснажили свої фінанси".

Картини того періоду показують, що браслети були улюбленим аксесуаром королеви. Так, наприклад, на портреті шведського художника Адольфа Ульріка Вертмюллера 1785 року зображена Марія-Антуанетта саме в цих браслетах.

У 1791 році, коли Французька революція була в самому розпалі, Марія-Антуанетта була увʼязнена в палаці Тюїльрі. Вона таємно запакувала свої улюблені прикраси в деревʼяну скриню і контрабандою переправила їх до Австрії на зберігання в надії, що зможе повернути їх.

У жовтні 1793 року королеву стратили на гільйотині, а браслети пізніше повернули її дочці Марії Терезі Французькій, її єдиній дитині, яка вижила. Та передала браслети членам сімʼї, у колекції яких вони відтоді й зберігалися.

Деякі з дорогоцінних камінчиків французької корони опинилися на відкритому ринку після того, як французький уряд продав безліч предметів на аукціоні 1887 року — невдовзі після падіння Наполеона III, щоб перешкодити королівським родичам претендувати на коштовності.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.