УІНП передав Мінветеранів списки воїнів, загиблих на сході України

Український інститут національної пам’яті передав Міністерству у справах ветеранів списки військових, які загинули в зоні бойових дій на сході України, та перелік військових секторів на кладовищах.

Про це повідомив перший заступник голови УІНП Максим Ярмистий під час публічної передачі переліків в Укрінформі.

 

"На виконання доручення уряду Інститут національної пам'яті передає перелік місць поховань українських військовослужбовців, які загинули під час АТО/ООС, перелік створених секторів військових поховань до Міністерства у справах ветеранів України. Зважаючи на важливість та актуальність питання, наголошуємо на необхідності продовження вказаної системної роботи із залученням органів державної влади різних рівнів, державних і комунальних установ, громадських організацій та ініціатив", - сказав Ярмистий.

Як поінформував головний спеціаліст відділу обліку та збереження місць пам'яті Українського інституту національної пам'яті Владислав Куценко, робота зі створення відповідних переліків почалася з 2014 року.

За його словами, до переліку загиблих військовослужбовців під час АТО/ООС включені не лише бійці, котрі загинули в бою, але й ветерани, які померли пізніше від отриманих на фронті травм.

"Хочу відразу сказати, що наша цифра точно не збігається з цифрою Міністерства оборони, але є приблизно так само релевантна щодо загальних втрат... Отже, до переліку загиблих, а також тих, хто пізніше померли від поранень, увійшли 4488 військовослужбовців", - уточнив Куценко.

Він додав, що до вказаного переліку вносили дані від обласних адміністрацій, із відкритих джерел, з інтернету, з новин про нагородження загиблих героїв, а також брали інформацію про вшанування пам'яті у вигляді встановлення меморіальних дошок на навчальних закладах та будинках.

"Другий перелік, який ми вели, охоплює військові сектори на кладовищах. За весь цей період ми внесли в нього 524 сектори військових поховань в усіх областях України і в Києві. Власне, на цих секторах поховані 1714 загиблих… Решта поховані або біля родичів, або просто на цивільних кладовищах", - пояснив Куценко.

Утім, за його словами, були випадки, коли родичі загиблих військових змінювали свою думку і через кілька років зверталися до УІНП з проханням перепоховати їх на секторі військових поховань.

"На жаль, так швидко це неможливо зробити через санітарні норми - ексгумація і перепоховання на інше місце можливі лише через 10 років", - зауважив він.

За словами радника міністра у справах ветеранів Василя Павлова, передана УІНП інформація дозволить ефективніше здійснювати роботу з обліку місць поховань, а також з "перетворення загального процесу, про який ми кажемо - героїзація та військово-патріотичне виховання, - на прив'язку до конкретних осіб, конкретних дій, персоналій".

"Відразу хочу зазначити, що в Міністерстві у справах ветеранів створена окрема експертна група з питань меморіальної роботи та державних нагород. Вона буде продовжувати діяльність, яку розпочав УІНП", - додав Павлов.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.