«Голосування під стволами»: у мережу виклали архівні документи про вибори 1946 року

До 80-ї річниці створення Української повстанської армії Центр досліджень визвольного руху продовжує публікувати у вільному доступі документи із викопного архіву українських повстанців. В них ідеться про проведення більшовиками виборів до Верховної Ради СРСР 10 лютого 1946 року. Чимало документів свідчать про насильницькі методи радянської влади та примус голосувати

Документи є частиною викопного архіву повстанців, який віднайшли у Стратинських лісах Рогатинського району на Івано-Франківщині у 2019 році. 

 

Колекцію з понад 30-ти документів публікує Центр досліджень визвольного руху на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху

До збірки увійшли: 

  • загальні звіти про противиборчі акції та хід виборів до Верховної Ради СРСР;

  • протокол про побиття більшовиками селянина, що відмовився брати участь у виборах;

  • протокол з більшовицьких репресій котрих ужили більшовики в день виборів;

  • оригінальні рукописні протоколи зі свідчень місцевих мешканців, тощо. 

Документи збірки проливають світло на всі етапи організації виборів до Верховної Ради СРСР в лютому 1946 року радянською владою в Західній Україні. Документи походять переважно із Дрогобицької та Львівської області, зокрема Львова.

Підготовка до виборів 10 лютого 1946 року розпочалася заздалегідь. У населених пунктах Західної України були розгорнуті гарнізони. ОУН звітувала: у кожному селі заарештували 15-16 осіб. Крім арештів, повстанці згадують про інсценували вивезення селян у Сибір: їхнє майно розграбовували, а людей після виборів відпускали.

У документах ОУН містяться згадки і про голосування: "Цей день був для нас тріумфом успіху народного спротиву і повної солідаризації в бойкотуванні виборів, так що больш. (більшовики) були змушені самі ходити з урнами по селі і жебрати голоси".

У збірці йдеться про чималу кількість випадків насилля і примусу в день виборів. Зокрема, повстанці звітують, що людей били, вели голосувати під штиками, інсценували арешти незгодних, вдиралися до церков і звідти гнали людей на виборчі дільниці. Мали місце і фальсифікації: "Секретарці с/ради (сільської ради) приклали пістолю до голови і казали: "Вже 17 годин, а немає ще й половини голосів". 15 бюлетенів большевики докинули самі…".

Гарнізони залишалися в населених пунктах до березня-квітня 1946 року в рамках так званої "Великої блокади". В цей час відбувалися арешти, допити, депортація незгідних з результатом "найдемократичніших виборів у світі".

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.