На радянській Алеї міст-героїв у Києві знято комуністичну символіку

У Києві дерусифікували пам’ятник на Шулявці – на стелах біля танка Т-34 тепер немає білоруських та російських "міст-героїв"

У Києві біля станції метро "Шулявська" на проспекті Перемоги існує Алеї міст-героїв, збудована ще у радянській час і наповнена відповідною комуністичною символікою.

Активісти й тероборона прибрали назви Москва, Ленінград, Сталінград, Тула, Мурманськ, Смоленськ, Новоросійськ, а також Мінськ і Брест. Їх заісили плакатами з назвами українських міст: Харків, Херсон, Чернігів, Миколаїв, Волноваха, Охтирка, Буча, Ірпінь, Гостомель і Маріуполь.

З попередніх назв залишилися тільки українські – Київ, Севастополь, Одеса й Керч.

Також активісти прибрали дати 1941-1945, макет радянського ордену та встановили на танк, який також є на цій алеї, український прапор.

Міська влада підтримала ініціативу громадськості, наголосивши, що усе треба робити відповідно до законодавства

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.