Напис “Волинь 1943” зник з жовто-синього постаменту в Кракові

Москва з усіх сил намагається посварити українців та поляків, зокрема, і через історичні травми

В 1991 році у польському місті Краків було демонтовано та продано росіянам пам'ятник маршалу Конєву. Залишився постамент, який стоїть і досі.

З початком нової агресії РФ проти України постамент пофарбовано у кольори українського прапора.

27 квітня на постаменті з'явився провокативний напис "Wołyń 1943".

"Такі вчинки, як поява цього напису, будуть повторюватися, бо Москва хоче за всяку ціну посварити поляків з українцями. Відомо, що Волинь – це травма польської пам'яті, але сьогодні ми пишемо абсолютно нову сторінку у стосунках з українцями, відкладаючи пояснення історичних подій", – коментує Богуслав Сонік, ініціатор пофарбування постаменту у синьо-жовті кольори.

Активіст Павло Галат зазначає: "Цей напис є незаконним графіті на громадській власності. Цим повинна зайнятись поліція".

Утім, провокація не вдалась. Уже за кілька годин напис "Волинь 1943" зник із постаменту, а українські кольори залишились чистими.

 
фото: Ewelina Pytel

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.