Інститут нацпам'яті випустив новий ролик із циклу «Війна і міф»

9 травня Український інститут національної пам'яті презентував новий відеоролик «Визволення України», створений у межах відеопроєкту «Війна і міф».

Про це повідомляє пресслужба УІНП.

"Визволенням від уявних нацистів аргументує росія своє вторгнення в Україну, яке вже принесло тисячі жертв серед мирних мешканців. Визволення - ще одне облудне гасло російських окупантів, яке походить з радянської міфології. Адже повернення Червоної армії у 1943-1944 роках також називали визволенням України", - ідеться в повідомленні.

Водночас зазначається, що правда у тому, що з вигнанням нацистських окупантів Україна не отримала волі, а опинилася під пануванням іншого тоталітарного режиму, який приніс мільйони жертв.

Вигнання нацистів супроводжувалося масовими злочинами сталінського режиму. На найнебезпечніших ділянках фронту використовували Чорносвитників – поспіхом мобілізованих місцевих жителів, яких кидали в бій непідготовленими, необмундированими, а часто і неозброєними.

Радянських солдатів змушували воювати проти національного підпілля, що означало братовбивчу війну між українцями. А далі - масові репресії і чистки, ще один штучний голод, депортації сотень тисяч людей, десятиліття злиднів, дефіциту, брехні і пропаганди. Ось що принесло Україні московське визволення.

"Справжню волю і свободу Український народ отримав тільки 24 серпня 1991 року зі здобуттям незалежності. І саме це не дає спокою Москві. Путінські освободітєлі воліли б звільнити українців саме від України. І для цього вони не шкодують ні жінок, ні дітей. Вбивають, гвалтують і грабують. Одне слово, роблять те, що завжди", - резюмують в УІНП.

Цей та інші ролики у високій якості можна завантажити тут.

Виробництво - Prosto production. Над проєктом працювали: Зоя Бойченко, Тетяна Бойко, Максим Майоров, Володимир Тиліщак, Вікторія Яременко.

У відео використано матеріали книги "Війна і міф: невідома Друга світова" за редакцією Володимира В'ятровича, Олександра Зінченка, Максима Майорова, а саме міф Визволення України (автор – Сергій Горобець).

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.