У польському Грубешові створили мурал на честь Станіслава Басая-Рися

Навіть Армія Крайова не хотіла мати нічого спільного із загоном Станіслава Басая-Рися

Багато років поспіль частина польського політикуму закидала українцям вшанування УПА, Степана Бандери та діячів українського підпілля у часи Другої світової війни.

Утім, у самій Польщі також вшановували діячів польського націоналістичного руху.

 

Днями на будівлі школи у місті Грубешів створено мурал на честь Станіслава Басая-Рися та Генрика Добжанського-Губаля.

Станіслав Басай-Рись – діяч польського націоналістичного руху часів нацистської окупації, причетний до убивств українців та спалення їх майна у селах Мірче, Молодятичі, Пересоловичі, Модринь, Верешин, Малків, Пригоріле, Старе Село, Сагринь, Турковичі, Ласків, Смолигів та інших впродовж 1943-1945 рр. Від його дій відхрещувалось навіть командування Армії Крайової.

Поруч із портретом Рися намальовано зображення Генрика Добжанського-Губаля – одного із героїв оборони Польщі у вересні 1939 року.

"Витвір іще в роботі, але вже неможливо не помітити, в'їжджаючи до міста. Про це нам йшлося!" - сказала бургомістр Грубешова Марта Маєвська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Три роки війни в Україні: погляд військового репортера з Словенії

"Буча - це українська Сребреніца", - каже Боштян Відемшек. Словенський військовий репортер збирає матеріал для нової книги, у якій сучасна російсько-українська війна зіставляється з Першою світовою, а усі події планує висвітлювати лише в теперішньому часі. Нещодавно журналіст відвідав Ужгород, після чого опублікував у словенській газеті "Дело" статтю про війну в Україні. Публікуємо її в перекладі українською мовою.

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".