Україна з Польщею створять робочу групу для відновлення пошкодженої культурної спадщини

Українсько-польська робоча група обговорить відновлення об'єктів культурної спадщини в Україні

Про це міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко повідомив на пресконференції в Медіацентрі Україна — Укрінформ.

 

"У нас добре розуміння того, яким чином із поляками ми можемо рухатися в цьому напрямку. Механізм наступний: буде створена робоча група, яка має викласти (пропозиції - ред.), ми маємо подивитися всі об'єкти, які є в поляків, з точки зору інформації, що б вони хотіли зробити. Так само ми надамо свої проєкти", - сказав Ткаченко.

Міністр розповів, що кілька кроків назустріч один одному вже зроблено. "Я сказав польському колезі, що ми готові, як тільки отримаємо запит, давати певні дозволи. Так само ми очікуємо на певні кроки від польської сторони по відомих об'єктах. Не буду анонсувати, але про один із цих кроків найближчим часом ви почуєте", - додав він.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.