Україна розірвала усі угоди із Білоруссю у галузі архівної справи

8 червня 2022 року втратили чинність Угода про співробітництво від 1992 року та Протокол про спільні проєкти від 2008 року між архівами України та Білорусі

8 червня 2022 року втратили чинність такі міжнародні договори України міжвідомчого характеру:

Угода про співробітництво між Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України і Головним архівним управлінням при Раді Міністрів Республіки Білорусь, здійснена 22 квітня 1992 року.

Протокол про спільні проєкти Державного комітету архівів України і Департаменту з архівів та діловодства Міністерства юстиції Республіки Білорусь, здійснений 18 вересня 2008 року.

"Перспективи налагодження будь-якої двосторонньої співпраці з білоруською стороною у галузі архівної справи відсутні. Дія цих документів припинена відповідно до рішення, про яке 20 червня 2022 року Укрдержархів поінформувало Міністерство закордонних справ України", - ідеться в повідомленні.

Державна архівна служба України звернулася до іноземних партнерів підтримати ініціативу українських архівістів і розірвати двосторонні міжнародні міжвідомчі угоди з "бєлархівом" та архівними установами пособника держави-агресора.

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.