Презентували книгу про відголос Угорської революції з документів КҐБ

У Будапешті презентували збірник документів про відголос в Україні Угорської революції 1956 року

"Відголос: Угорська революція 1956 року та українське суспільство у документах КҐБ" — книгу з такою назвою презентували 16 червня у Будапешті. Збірник є першим результатом співпраці Галузевого державного архіву Служби безпеки України та Історичного архіву державної безпеки Угорщини.

 

У презентованій книзі опубліковано 67 архівних документів про вплив Угорської революції на українське суспільство у 1956–1957 років з відголосом до середини 1959 року. Це спецповідомлення, оперативні зведення, донесення, меморандуми, листи та агентурні повідомлення.

Від української частини авторського колективу вітальне слово у онлайн режимі сказав директор Архіву СБУ Андрій Когут. Як він зазначив, "сьогодні історія придушення Угорського повстання та керованої з Москви операції "Вихор", яка була спрямована на втримання Угорщини під контролем кремля для України має надто багато аналогій. Сьогодні Україна, напевне як ніхто інший у світі, розуміє прагнення угорців у 1956 році позбутися залежності від Москви та самостійно обирати свою власну траєкторію розвитку".

Зі свого боку, директор Історичного архіву державної безпеки Угорщини Гєрге-Бендегуз Чех висловив солідарність з українськими колегами: "Звісно, у таких випадках ніщо не можна порівняти із втратою людських життів, та як архівіст хотів би висловити глибоку стурбованість знищенням української культурної спадщини, у тому числі й незамінних архівних документів".

Директор Історичного архіву поінформував присутніх про спільну заяву угорських архівістів на підтримку України та засудження російської агресії та зацитував текст заяви підписаної 25 березня:

"Асоціація архіваріусів Угорщини, Асоціація церковних архіваріусів Угорщини, Рада керівників архівів Угорщини, Союз архівів вищих учбових закладів Угорщини та Об'єднання молодих архіваріусів виражає свою спільну солідарність з Україною у зв'язку з порушеною Росією війною, яка, як нам відомо, не щадить ні мирне населення, ні цивільну інфраструктуру.

У спогадах угорців у зв'язку з відносно недавніми подіями 1944–45 та 1956 року оживають картини не лише про страхіття війни, але і про те, як іноземні загарбники беруть під гарматний обстріл та рабують архіви, музеї чи бібліотеки. Саме через це фахівці в області архівної справи повністю відчуває, яка загроза звисає над українською державністю, українською нацією та її культурною спадщиною.

Ми бачимо, що навіть всередині країни, на яку напав ворог, як ускладнився обіг інформації, тому зробимо все в інтересах того, щоб завдяки наявним чи налагоджуваним тепер, новим зв'язкам поцікавилися про становище архівних працівників та стан архівних матеріалів України, які попали під загрозу.

Ми поставили за мету ознайомити громадськість "вільного світу" з фактами щодо вашого становища, та вважаємо нашим однозначним обов'язком надання після завершення воєнних подій всебічної фахової допомоги у зменшенні чи відшкодуванні шкоди, якої завдала війна культурній спадщині".

 

Гєрге-Бендегуз Чех зазначив, що налагодження співпраці з українськими партнерами базувалося на законодавчо визначеному обов'язку Історичного архіву здійснювати пошук та вивчення документів до історії Угорщини також і за кордоном. Початок переговорів про співпрацю стартував у 2018 році, а вже наступного, 2019 року було підписано відповідну Угоду.

Перший спільний проект було вирішено присвятити Угорській революції 1956 року та її резонансу в українському суспільстві. Як зазначила співупорядник збірника Магдолна Барат, "основним принципом було, що угорська та українська версії мають бути однаковими. Це було непросте завдання зважаючи на особливості та відмінності угорської та української мов, особливо у підготовці наукових коментарів".

Автор вступної статті Олександр Пагіря, коментуючи презентацію, зазначив, що "Робота над підготовкою збірника була завершена ще до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, однак його актуальність тільки посилилася в нинішніх умовах. З одного боку, книга нагадує про жахливі наслідки агресивної політики Кремля у Центрально-Східній Європі. При формуванні своєї політики щодо росії сучасним угорським елітам варто було би пам'ятати про трагічний досвід 1956 р."

Підтвердження коментаря історика можна знайти і у тому, що багато із цитат зібраних радянськими спецслужбами, особливо щодо військової інтервенції задля придушення повстання, цілком можуть бути сказані сьогодні й щодо війни росії проти України:

"В Венгрии произошла доподлинно народная революция, а не контрреволюция как это изображают наши. Народ Венгрии коммунистами доведен до крайнего предела, замучен, поэтому они с таким возмущением расправляются с коммунистами".

"Россия и ранее была жандармом, подавляющим революции, и в данном случае в Венгрии против воли венгерского народа задавили революцию".

"Русские — это мировые бандиты, которые всеми силами стремятся завладеть миром".

 
Заарештований Іштван Пастеляк показує місце, де він вивісив антирадянську листівку до другої річниці угорської революції у с. Галоч на Закарпатті

"Опублікована книга демонструє наскільки широким був резонанс угорських подій в українському суспільстві. Спектр суспільних реакцій тут варіювався від виявів солідарності та спротиву до випадків нонконформізму серед студентів й інтелігенції та сплеску радянського патріотизму" — завершує свій коментар Олександр Пагіря.

Книга містить також й ілюстрації. У цьому розділі опубліковано світлини тих хто був репресований за підтримку Угорською революції, як правило за поширення листівок. Подано приклад однієї з таких листівок із фондів Архіву СБУ. Також опубліковано фото чільних функціонерів КҐБ, згаданих у документах. Корисною для угорського читача буде також схема структури органів КҐБ Радянського союзу.

Додрукарську підготовку збірника було здійснено в Києві за підтрики Українського інституту національної пам'яті. Над книгою працювали угорські та українські історики: Гєрге-Бендегуз Чех, Магдолна Барат, Андрій Когут, Ірина Лябах і Олександр Пагіря.

Член РУП Дідковський – організатор Уралу

Він народився в Житомирі. Закінчивсь кадетський корпус в Києві. Друкував українські видання в Петербурзі. Повернувся в Україну для розгортання РУП. Закінчив університет в Женеві. Партизанив на Уралі, який вже добре пізнав. Саме він прийняв і поселив царську родину в Єкатеринбурзі, яка у подальшому була розстріляна. Його ім’я носить гора – одна з трьох найвищих на Уралі.

Данило Скоропадський. "Валет" у колоді карт МГБ СССР

"33-літній принц України одного дня може стати центральною фігурою у великім повстанні, від якого може залежати доля Європи і України", - так наприкінці 1930-х років писали у пресі про гетьманича Данила Скоропадського після його поїздки до США та Канади за дорученням батька. З 1941 року син Павла Скоропадського став об'єктом уваги радянських спецслужб під оперативним псевдо "Валет".

Життя на війні та поза нею. Уривок з книги Івана Гоменюка "Мурашник. Нотатки на манжетах історії..."

Багато науковців називають Першу світову війною технологій. Справді, безліч технічних новинок і новацій випробовувалися саме тут. Зросла роль авіації, яку раніше воєначальники вважали дорогою й непотрібною розвагою. Авіатори були потрібні для розвідки та спостереження, набувала поширення бомбардувальна авіація, а повітряні бої вже не були дивиною навіть на Східному фронті.

Петлюра і професор Щербина. Полтавщина і Кубань: історичні зв’язки

Наукова і громадська діяльність Федора Щербини та Кубанський період життя Симона Петлюри - це важливі сторінки як української історії, зосібна Полтавщини й Кубані. Після політичного виключення з Полтавської духовної семінарії (за організацію вечора на честь Шевченка, виконання кантати "Б'ють пороги" за участю композитора Миколи Лисенка) Петлюра рятувався від арешту, тож у 1902 році виїхав не будь-куди, а на українську Кубань.