Презентували книгу про відголос Угорської революції з документів КҐБ

У Будапешті презентували збірник документів про відголос в Україні Угорської революції 1956 року

"Відголос: Угорська революція 1956 року та українське суспільство у документах КҐБ" — книгу з такою назвою презентували 16 червня у Будапешті. Збірник є першим результатом співпраці Галузевого державного архіву Служби безпеки України та Історичного архіву державної безпеки Угорщини.

 

У презентованій книзі опубліковано 67 архівних документів про вплив Угорської революції на українське суспільство у 1956–1957 років з відголосом до середини 1959 року. Це спецповідомлення, оперативні зведення, донесення, меморандуми, листи та агентурні повідомлення.

Від української частини авторського колективу вітальне слово у онлайн режимі сказав директор Архіву СБУ Андрій Когут. Як він зазначив, "сьогодні історія придушення Угорського повстання та керованої з Москви операції "Вихор", яка була спрямована на втримання Угорщини під контролем кремля для України має надто багато аналогій. Сьогодні Україна, напевне як ніхто інший у світі, розуміє прагнення угорців у 1956 році позбутися залежності від Москви та самостійно обирати свою власну траєкторію розвитку".

Зі свого боку, директор Історичного архіву державної безпеки Угорщини Гєрге-Бендегуз Чех висловив солідарність з українськими колегами: "Звісно, у таких випадках ніщо не можна порівняти із втратою людських життів, та як архівіст хотів би висловити глибоку стурбованість знищенням української культурної спадщини, у тому числі й незамінних архівних документів".

Директор Історичного архіву поінформував присутніх про спільну заяву угорських архівістів на підтримку України та засудження російської агресії та зацитував текст заяви підписаної 25 березня:

"Асоціація архіваріусів Угорщини, Асоціація церковних архіваріусів Угорщини, Рада керівників архівів Угорщини, Союз архівів вищих учбових закладів Угорщини та Об'єднання молодих архіваріусів виражає свою спільну солідарність з Україною у зв'язку з порушеною Росією війною, яка, як нам відомо, не щадить ні мирне населення, ні цивільну інфраструктуру.

У спогадах угорців у зв'язку з відносно недавніми подіями 1944–45 та 1956 року оживають картини не лише про страхіття війни, але і про те, як іноземні загарбники беруть під гарматний обстріл та рабують архіви, музеї чи бібліотеки. Саме через це фахівці в області архівної справи повністю відчуває, яка загроза звисає над українською державністю, українською нацією та її культурною спадщиною.

Ми бачимо, що навіть всередині країни, на яку напав ворог, як ускладнився обіг інформації, тому зробимо все в інтересах того, щоб завдяки наявним чи налагоджуваним тепер, новим зв'язкам поцікавилися про становище архівних працівників та стан архівних матеріалів України, які попали під загрозу.

Ми поставили за мету ознайомити громадськість "вільного світу" з фактами щодо вашого становища, та вважаємо нашим однозначним обов'язком надання після завершення воєнних подій всебічної фахової допомоги у зменшенні чи відшкодуванні шкоди, якої завдала війна культурній спадщині".

 

Гєрге-Бендегуз Чех зазначив, що налагодження співпраці з українськими партнерами базувалося на законодавчо визначеному обов'язку Історичного архіву здійснювати пошук та вивчення документів до історії Угорщини також і за кордоном. Початок переговорів про співпрацю стартував у 2018 році, а вже наступного, 2019 року було підписано відповідну Угоду.

Перший спільний проект було вирішено присвятити Угорській революції 1956 року та її резонансу в українському суспільстві. Як зазначила співупорядник збірника Магдолна Барат, "основним принципом було, що угорська та українська версії мають бути однаковими. Це було непросте завдання зважаючи на особливості та відмінності угорської та української мов, особливо у підготовці наукових коментарів".

Автор вступної статті Олександр Пагіря, коментуючи презентацію, зазначив, що "Робота над підготовкою збірника була завершена ще до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, однак його актуальність тільки посилилася в нинішніх умовах. З одного боку, книга нагадує про жахливі наслідки агресивної політики Кремля у Центрально-Східній Європі. При формуванні своєї політики щодо росії сучасним угорським елітам варто було би пам'ятати про трагічний досвід 1956 р."

Підтвердження коментаря історика можна знайти і у тому, що багато із цитат зібраних радянськими спецслужбами, особливо щодо військової інтервенції задля придушення повстання, цілком можуть бути сказані сьогодні й щодо війни росії проти України:

"В Венгрии произошла доподлинно народная революция, а не контрреволюция как это изображают наши. Народ Венгрии коммунистами доведен до крайнего предела, замучен, поэтому они с таким возмущением расправляются с коммунистами".

"Россия и ранее была жандармом, подавляющим революции, и в данном случае в Венгрии против воли венгерского народа задавили революцию".

"Русские — это мировые бандиты, которые всеми силами стремятся завладеть миром".

 
Заарештований Іштван Пастеляк показує місце, де він вивісив антирадянську листівку до другої річниці угорської революції у с. Галоч на Закарпатті

"Опублікована книга демонструє наскільки широким був резонанс угорських подій в українському суспільстві. Спектр суспільних реакцій тут варіювався від виявів солідарності та спротиву до випадків нонконформізму серед студентів й інтелігенції та сплеску радянського патріотизму" — завершує свій коментар Олександр Пагіря.

Книга містить також й ілюстрації. У цьому розділі опубліковано світлини тих хто був репресований за підтримку Угорською революції, як правило за поширення листівок. Подано приклад однієї з таких листівок із фондів Архіву СБУ. Також опубліковано фото чільних функціонерів КҐБ, згаданих у документах. Корисною для угорського читача буде також схема структури органів КҐБ Радянського союзу.

Додрукарську підготовку збірника було здійснено в Києві за підтрики Українського інституту національної пам'яті. Над книгою працювали угорські та українські історики: Гєрге-Бендегуз Чех, Магдолна Барат, Андрій Когут, Ірина Лябах і Олександр Пагіря.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".