Щоденник Скотта: звичний порядок

Від редакції: 25 листопада 1910, британський капітан Роберт Скотт тільки-но збирався покинути Нову Зеландію і вступити у гонку з норвежцем Руалем Амундсеном за право першим встановити свій рідний прапор на південному полюсі. 

Із люб'язного дозволу перекладача"Історична правда" публікуватиме щоденникові записи керівника британської експедиції, що розміщуються на Фейсбук-сторінці "Полярний щоденник капітана Роберта Скотта".

Субота, 5 серпня

Небо й далі виглядає збурено, але поки що нічим не розродилося. Сьогодні випало доволі багато легкого снігу; свіжий північний бриз відносить його із собою, створюючи чудернацьке, але прекрасне видиво на півночі, де яскраво-червоні сутінки пробиваються крізь імлу.

Партія Крозьє розказала чудову історію про Боверса, який на зворотньому шляху встановив у відновленому наметі те, що назвав "наметовим галсом" [Галс – снасть, що відтягує вітрило вниз, утримуюючи його на належному місці] і закріпив його, обв'язавши ним свій спальник і себе самого. Якби намет знову відлетів, то він був рішуче налаштований відлетіти разом із ним.

Відновили нашу лекційну програму. Минулого вечора Сімпсон дав першорядну лекцію з загальної метеорології. Він почав із загальних питань інсоляції, показав різноманітні таблички із пропорціями сонячного тепла у полярних та екваторіальних регіонах. Грубо кажучи, на широті 80º, можна розраховувати на 22 відсотки тепла, яке отримує екватор.

Він розглянув температурне питання, показавши цікаві табличні порівняння північних та південних температур на заданих широтах. Якщо вірити цим таблицям, південне полярне літо на 15º градусів холодніше, ніж північне, натомість південна полярна зима на 3º тепліша, ніж північна; втім, зрозуміло, що цифри були б зовсім інакшими, якби спостерігач провів зиму на Бар'єрі. Не думаю я, що Амундсен поступиться цими 3º!!

Від температур лектор перейшов до тисків і до зростання градієнту у високих південних широтах, виявленого експедицією "Дискавері". Це, звісно, пов'язано із теорією, згідно з якою в південному полярному регіоні розташований антициклон.

Стали обговорювати теорії Лок'єра [Норман Лок'єр – англійський астроном, піонер спектроскопічного дослідження Сонця]; на їхню користь свідчить чимало фактів.

Західні вітри ревучих сорокових зазвичай розглядаються як череда циклонів. Згідно з гіпотезою Лок'єра, існує вісім-десять циклонів, які постійно обертаються зі швидкістю приблизно в 10º довготи на день; на його думку, вони простягаються від 40-ої паралелі аж ген за 60-ту, породжуючи сильні західні вітри у сорокових та східні і південні між 60º і 70º.

Далі 70º, схоже, східний вітер, притаманний антициклонам, час від часу впорскує холодне повітря з полярних регіонів.

На цьому ґрунті Сімпсон розробив ще одну теорію щодо хуртовин. Він припускає, що приземне повітря різко охолоджується над континентом і Бар'єром, а край цього холодного регіону омивається теплішим повітрям з південних меж циклонів Лок'єра. Це б створило умови нестійкої рівноваги з великим потенціалом для руху.

Оскільки, як ми виявили, маси холодного повітря різних температур змішуються дуже неохоче, то цих умов не змінити якимсь поступовим процесом: вони тривають, аж доки не втрутиться якась дрібничка і не вивільнить струмінь, – а тоді стрімко, як снігова лавина, починаються сильні заворушення повітря.

Зазвичай вважається, що тепле повітря постійно прямує до полюсів від екватора у вищих шарах. Ймовірно, саме це тепле повітря, змішане заворушеннями із холодним тутешнім повітрям, надає нашим вітрам таку високу температуру.

Ось така ця теорія: її, як і попередницю, вигадали суто для биття; нема сумнівів, що наша робота з кулею або якісь інші спостереження її або спростують, або видозмінять. Та все ж приємно підтримувати розум в тонусі, розмірковуючи над проблемами, що стоять дороговказами на шляху поступу.

Неділя, 6 серпня

Неділя минає за звичним розпорядком. Співи гімнів уже потихеньку стають для нас приводом для гордості. Тепер, коли всі співці у зборі, звучимо ми лунко.

Почався день хмарно. Прикметник "крейдяний" чудово підходить для опису нашого краєвиду, коли світло сильно розсіяне, а тіні невиразні; пласке і понуре видовище.

Вдень небо розвиднілось, місяць над Еребусом розфарбував рештки хмар барвою соломи. Ввечері в повітрі повно кристалів льоду і знову починають утворюватись шаруваті хмари. Це чергування хмарного і ясного неба триває вже якийсь час і його супроводжує повна відсутність вітру, що незвично і приємно.

Аткінсон перевірив кров партії Крозьє, вона показує дуже незначне підвищення кислотності – це було очікувано; радий відзначити, що немає жодних ознак цинги. Якби консерви сприяли появі хвороби, то суворі умови та їхня довготривалість точно це проявили б. Думаю, під час довгої мандрівки хвороба нам не загрожуватиме.

Кілька разів побалакав із Вілсоном про те, що відбувалося в їхній подорожі. Він каже, що, поза сумнівом, найсуворіше умови вплинули на Черрі-Гаррарда, та все ж він не тільки не скаржився, але й завжди поривався допомогти іншим.

До речі, ми обидвоє дійшли до висновку, що найгірше ведеться наймолодшим; яскравий приклад – Ґран, наш наймолодший учасник (23), а тепер іще й Черрі-Гаррард, 26.

Вілсон (39) каже, що ніколи раніше холод не був йому такий байдужий, як зараз; думаю, від 30 до 40 – це найкращий вік. Боверс, звісно, справжнє диво. Йому 29. А коли тобі вже за 40, то підбадьорює пам'ять про те, що Пірі було 52 [Роберт Пірі – американський дослідник, який у 1908 році першим досягнув північного полюса]!!

Продовження чекайте на нашій сторінці вже за тиждень.

Більше про експедицію Роберта Скотта читайте на сторінці Полярний щоденник капітана Роберта Скотта у Фейсбук.

Приємного читання!

N.B. Текст оригіналу перебуває у суспільному надбанні. Права на текст перекладу застережено.