Університет імені Каразіна відмовився дерусифікувати пам'ятник

Харківський національний університет імені Василя Каразіна відмовився демонтувати антиукраїнський напис

Перед центральним входом до головного корпусу Харківського національного університету імені Василя Каразіна стоїть пам'ятник вченому, ліберальному громадському діячеві Російської імперії Василю Каразіну.

Пам'ятник збудовано у 1907 році, відтоді кілька разів перенесено, а на теперішньому місці встановлено у 2004 році.

Напис на пам'ятнику виконано російською мовою дореформенним правописом.  Один із написів звучит так: "Главным предметом учреждения университета было у меня благосостояние моей милой страны и полуденнаго края России".

У 2009 році пам'ятнику надали статус об'єкту культурної спадщини національного значення та внесли його до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

На звернення керівника проєкту "Декомунізація. Україна" Вадима Подзнякова проректор Харківського національного університету імені Василя Каразіна Василь Блиднюк відмовився демонтувати антиукраїнський напис з постамента.

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.