Університет імені Каразіна відмовився дерусифікувати пам'ятник

Харківський національний університет імені Василя Каразіна відмовився демонтувати антиукраїнський напис

Перед центральним входом до головного корпусу Харківського національного університету імені Василя Каразіна стоїть пам'ятник вченому, ліберальному громадському діячеві Російської імперії Василю Каразіну.

Пам'ятник збудовано у 1907 році, відтоді кілька разів перенесено, а на теперішньому місці встановлено у 2004 році.

Напис на пам'ятнику виконано російською мовою дореформенним правописом.  Один із написів звучит так: "Главным предметом учреждения университета было у меня благосостояние моей милой страны и полуденнаго края России".

У 2009 році пам'ятнику надали статус об'єкту культурної спадщини національного значення та внесли його до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

На звернення керівника проєкту "Декомунізація. Україна" Вадима Подзнякова проректор Харківського національного університету імені Василя Каразіна Василь Блиднюк відмовився демонтувати антиукраїнський напис з постамента.

 

"Ми створюємо культуру пам’яті в Україні", - Гаяне Авакян

Інтерв’ю зі співзасновницею Платформи пам’яті "Меморіал" Гаяне Авакян для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Перешкодити єднанню ОУН із сіоністами. "Активні заходи" кдб

На початку 1970-х років із закордонних резидентур кдб срср надійшла низка документів, у яких зверталася увага на нову тенденцію в середовищі емігрантських центрів. Йшлося про те, що оунівці і сіоністи, попри здавалося б ідеологічні та інші розбіжності, почали об’єднуватися для спільної боротьби проти політики срср. Про те, як кдб намагався перешкодити такому єднанню, розповідають розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України.

Полон як тінь війни

Українська історія нерозривно пов'язана з війнами й боротьбою за незалежність. В усіх цих конфліктах українці опинялися в полоні: від часів визвольних змагань початку ХХ століття до сучасної війни проти Росії. Тема полону є не лише правовою чи військовою проблемою, а й історико-культурним дзеркалом епохи: вона відображає стан гуманістичних цінностей, культуру дотримання міжнародних норм і характер політичних режимів.

Тімоті Снайдер: Глобальна ініціатива у пошуках історичної правди

"Історія не є воюючою стороною. Завдання будь-якої серйозної історії, включно з таким проєктом як цей, — дійти до правди. А правда завжди цікавіша за міф. Правда демократична в той спосіб, у який міф бути не може, бо міф вимагає покори, міф вимагає відсутності сумнівів. Історична правда нагадує нам, що життя — це не стільки впевненість у чомусь хибному, скільки постійно зростаюче знання про різні речі, які можуть бути правдивими. Тому я не сумніваюся, що наприкінці цього проєкту люди в Україні і по всьому світі, будуть набагато краще підготовлені до боротьби з російською пропагандою, ніж зараз".