Україна ініціює внесення історичного центру Одеси до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Україна клопотатиме про включення історичного центру Одеси до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО за прискореною процедурою

Про це заявив міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко за підсумками зустрічі з генеральним директором ЮНЕСКО Одрі Азуле і її заступником з питань культури Ернесто Оттоне.

"Внесення історичного центру Одеси до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО має бути прискорено. Це дасть змогу краще захистити світову культурну спадщину. Об'єкт визнаний і охороняється українською державою. Він розташований лише за кілька десятків кілометрів від лінії фронту й вже зазнав артилерійського обстрілу, а 24 липня росіяни зруйнували частину великого скляного даху та вікон Одеського художнього музею 1899 року", - зазначив Ткаченко.

На прохання України ЮНЕСКО вже мобілізувала міжнародних експертів для надання технічної підтримки, щоб ця номінація могла бути терміново розглянута державами-членами, що входять до Комітету всесвітньої спадщини, та включена до Списку всесвітньої спадщини та до Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою.

Комітету всесвітньої спадщини також буде запропоновано включити об'єкти всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у Києві та Львові до списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою.

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.