Пушкін залишається у Харкові

Харківська обласна рада відмовилась перейменувати російський драматичний театр імені Пушкіна

Під час Голодомору, 17 листопада 1933 року у Харкові було створено російський драматичний театр. Першим керівником театру був режисер Ленінградського академічного театру драми. З собою він також привіз і акторів. 

У 1949 році театру присвоєно ім'я Пушкіна.

1 березня 2022 року колектив театру ухвалив рішення прибрати з назви слово "російський", однак рішення за законодавством має ухвалювати обласна рада. До органів влади були надіслані відповідні листи.

На засідання депутатської комісії ініціатива була підтримана. Однак, 20 вересня на сесії Харківської обласної ради депутати провалили голосування за перейменування Харківського академічного російського драматичного театру ім. О. С. Пушкіна.

У сесійну залу було винесено два проєкти. За однією пропозицією, пропонували прибрати у назві Харківського академічного російського драматичного театру ім. О. С. Пушкіна лише слово "російський". Іншою пропозицією пропонували прибрати з назви і "російський", і "Пушкіна".

За вилучення з назви слова "російський" проголосували 55 депутатів. Назву без "Пушкіна" та "російського" підтримали 44 депутати. Для ухвалення рішення необхідний 61 голос. Тому жодна з пропозицій не була підтримана.

На сесії депутат від "Блоку Кернеса" та голова бюджетної комісії Людмила Немикіна виступила проти зміни назви театру. Вона заявила, що зміна назви буде варварством, оскільки Пушкін - це світове надбання. Депутати від Блоку Кернеса взагалі не голосували. 

 







Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.