Митники виявили 210 старовинних монет

Київські митники виявили 210 старовинних монет із срібла, які невідомі намагалися переслати з України до США

Про це повідомляє Державна митна служба України.

 

У міжнародному експресвідправленні документального характеру, яке прямувало з Києва до США, київські митники виявили 210 монет з білого металу з ознаками старовини. За декларацією, за кордон прямували просто документи з нульовою вартістю, отже крім них в пакунку не мало бути сторонніх речей.

Проте, замість задекларованих ділових паперів працівники Київської митниці виявили поліетиленовий пакет з монетами різного розміру, які розміщувалися в окремих герметичних комірках. Округлі монетки знаходилися кожна у окремій комірці, а монет неправильної форми в кожній комірці було по декілька.

За попередніми даними, виявлені округлі монети різного рівня збереженості і ваги діаметром до 1,7 см подібні до давньоримських денаріїв різних часів, на яких зображувалися профілі як божеств так і римських правителів.

Монети ж неправильної форми – дрібніші, діаметром біля 1,2 см. Ці монети подібні до акче часів Кримського ханства. Характерною особливістю акче був знак у формі тризуба, що зараз є основою герба кримських татар.

Таким чином, київські митники запобігли незаконному вивезенню з України монет, які можуть становити культурну та історичну цінність. Також під час перевірки відправлення київські митники звернули увагу, що відправником зазначено жінку з дивним прізвищем, схожим на вигадане. За наведеними відправником контактними даними його особу встановити не вдалося.

У будь-якому разі виявлена нумізматична колекція за кордон вже не потрапить. Монети тимчасово передано на склад митниці. На них чекає ґрунтовна експертиза, яка визначить їх цінність.






Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.