Сайт про давньоримські написи в Європі позначив Крим російським

На сайті з базою даних про латинську епіграфіку Крим позначено як російську територію

З кінця 1980-х рр. при Католицькому університеті Айхштетт-Інгольштадт та Цюріхському університеті існує Epigraphik-Datenbank - база даних про давньоримські написи. 

На постійно оновлюваному сайті можна знайти понад 509 600 написів, раніше опублікованих у друкованому вигляді, а також понад 112 000 зображень написів.

Зокрема, у базу даних внесені записи про давньоримські пам'ятки на території сучасної України - у Мишкові (Тернопільська область), Зарічанці (Хмельницька область), Біленькому, Роксоланах та Білгороді-Дністровському (Одеська область), Парутиному (Миколаївська область), Малій Перещепині (Полтавська область), Херсоні, Севастополі, Балаклаві, Ялті, на мисі Ай-Тодор та Керчі.

Надзвичайно цікавий та корисний дослідницький ресурс.

Утім, у представленій проєктом мапі є суттєвий недолік - територія Криму представлена як частина Росії ("Республіка Крим"). Відповідальним за базу даних є  професор Манфред Клаус.

 

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.