ЦДАМЛМ оцифрував замальовки пам'яток Криму 1920-х - 1930-х років

Оцифрований фонд містить фотокопії замальовок Євпаторії, Карасубазару, Нового Світу, Старого Криму, Судака та інших міст Криму 1920-х - 1930-х років

Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ) оцифрував особовий фонд архітектора Павла Голландського (1861–1939).

Павло Голландський з 1898 р. працював у Києві, з 1919 р. і до кінця життя – у Криму. Викладав у Київському політехнічному інституті. Вивчав архітектурне мистецтво Київської Русі. Як вчений секретар Київського товариства історії, археології та мистецтва брав участь у розкопках Десятинної церкви, Золотих Воріт, садиби Софійського собору, церкви Спаса на Бору, собору в Видубичах.

Будівлі у Києві, створені за проектами або за участі Павла Голландського, є пам'ятками архітектури. Серед них будівля Київської контори Державного банку, Київського комерційного училища (нині – Київський університет театру, кіно і телебачення), будівля Державної наукової медичної бібліотеки МОЗ України та ін. Був одним із засновників Товариства охорони пам'яток старовини.

Також досліджував тюрксько-татарську архітектуру. Працював у Центральному музеї Тавриди (Сімферополь). Павлом Голландським створено проєкт постаменту пам'ятника Івану Айвазовському у Феодосії (1914; скульптор І. Ґінзбурґ, 1930).

Фонд Павла Голландського включає 25 справ з документами 1883, 1922 – 1974 рр. У справах є фотокопії замальовок Євпаторії, Карасубазару, Нового Світу, Старого Криму, Судака та інших міст Криму.
 
Теми

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.