IN MEMORIAM: пішов з життя історик Вадим Стецюк

Пішов з життя історик з Кам'янця-Подільського Вадим Стецюк

 

На смерть Вадима Стецюка відгукнувся Йоханан Петровський-Штерн: "Один з моїх найперших учнів під час мого Фулбрайтівського викладання в Україні у Центрі Міської Історії, Львів. Один з тих, хто після семи годин занять на літній школі, ще іхав на мій трьохгодинний семінар в Католицький Університет.

Порядна, сором'язліва, дотепна людина неабиякої фізичної сили. Говорив мало і тихо, але завжди влучно. Прекрасний фахівець, з яким я планував провести у Кам'янці-Подільському, де він був доцентом, конференцію з вірменських, єврейських, польських та українських громад ранньомодерного Кам'янця.

У найжахітливиших снах не бачив, що доведеться писати некрологи загиблим учням. Не для того, Вадиме, не для того ми збиралися влітку 2014 року вивчати єврейську історію Східної Європи у затишній залі на Богомольця 6. Вклоняюся твої пам'яті."

Стецюк Вадим Борисович народився 1 червня 1982 р. у місті Кам'янці-Подільському. У 1988-1998 рр. навчався у Кам'янець-Подільській ЗОШ № 2 (закінчив екстерном), у 1998-2003 рр. — на історичному факультеті в Кам'янець-Подільському державному (педагогічному) університеті. Після закінчення університету вступив до аспірантури КПДУ.

У 2003-2009 рр. працював вчителем історії спеціалізованої ЗОШ № 5 м. Кам'янця-Подільського. З вересня 2006 р. працює на кафедрі історії України Кам'янець-Подільського націоанльного університету імені Івана Огієнка.

У квітні 2009 року захистив кандидатську дисертацію на тему "Земства Правобережної України в період Української національно-демократичної революції 1917-1920 рр.". Писав докторську дисертацію про роль імперської армії в суспільних трансформаціях у Правобережній Україні в 1874-1914 рр.

Автор більш ніж 120 наукових публікацій.

Прощання відбудеться у четвер, 1 грудня, 11 год, у Кам'янці-Подільському, вул. Тімірязєва, 150.

Теми

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.